Page 3 - Марков А

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з основних проблем інженерної практики сього-
дення є діагностування стану матеріалів і конструкцій, що тривало експлуатуються
за сумісної дії механічних навантажень та корозивно-наводнювальних середовищ.
Зважаючи на значну зношеність та вичерпування нормативного терміну експлуата-
ції вагомої частки відповідальних металоконструкцій, особлива увага науковців
останнім часом звернена на вирішення питань їх безпечної експлуатації у провід-
них для економіки України галузях, зокрема, нафтогазовій (Є. І. Крижанівський,
Ю. В. Банахевич, А. Г. Гумеров), теплоенергетичній (І. М. Дмитрах, О. З. Студент)
та нафтохімічній (В. І. Похмурський, М. С. Хома) тощо.
На надійність та довговічність об’єктів тривалої експлуатації значною мірою
впливає деградація конструкційних матеріалів, тобто погіршення їх фізико-
механічних властивостей, які визначають роботоздатність конструкцій і заклада-
ються в інженерні розрахунки (А. Я. Красовський, О. Є. Андрейків, О. П. Осташ,
П. О. Марущак та ін.). Відтак, цей вагомий аспект необхідно враховувати при
діагностуванні технічного стану конструкцій. Специфіка проблеми полягає в тому,
що корозійно-водневий чинник пришвидшує деградацію металу (внаслідок суміс-
ної дії напружень і водню, який може проникати вглиб металу), а також зароджен-
ня та поширення тріщин. Звідси можливе істотне зниження визначальних для
цілісності конструкцій характеристик металу.
Експлуатаційна деградація металу загострює проблему неруйнівного
контролю його поточних механічних властивостей в часі тривалої експлуатації
конструкції (З. Т. Назарчук, В. Р. Скальський, Ю. В. Мільман, Г. Я. Безлюдько,
А. Я. Тетерко, В. М. Учанін, А. О. Лебедєв, О. М. Карпаш та ін.). Відомі методи
неруйнівного контролю дають змогу визначати певні фізико-механічні власти-
вості сталей та прогнозувати на їх основі базові механічні характеристики, на-
самперед, міцності. Однак, вагома частка аварійних відмов відповідальних мета-
локонструкцій зумовлена їх крихким чи корозійно-механічним руйнуванням, тоді
як неруйнівні методи оцінювання опору металу такому виду руйнувань є не-
достатньо розвинуті. Нормативні документи для діагностування тривало експлуа-
тованих об’єктів є, зазвичай, застарілими, тому необхідно розробляти методоло-
гію комплексного діагностування таких об’єктів із залученням сучасних неруй-
нівних методів. Перспективним неруйнівним методом оцінювання міри експлуа-
таційної деградації сталей є електрохімічний (ЕХ) метод, що порівняно з іншими
має низку переваг. Насамперед, він забезпечує високу чутливість інформативних
параметрів до експлуатаційної зміни стану металу. Недавно ЕХ підходи запропо-
новано використовувати для оцінювання деградації сталей нафто- та газопроводів
(О. Т. Цирульник) та нафтохімічного обладнання (О. Г. Архипов), однак їм необ-
хідний подальший розвиток.
Таким чином, розроблення науково-методичних підходів для діагностування
стану тривало експлуатованих конструкційних сталей з урахуванням особливостей
їх корозійно-водневої деградації є актуальною науково-технічною проблемою.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, ґрантами.
Роботу виконано у Фізико-механічному інституті ім. Г. В. Карпенка НАН України