Page 109 - УДК
P. 109
109
Експлуатаційне навантаження формально можна визначити лише у
певних випадках, котрі рекомендуються спеціальними методичними
вказівками чи стандартами. Зазвичай навантаження задається у формі спектру
навантажень чи історій навантажень. Стандартне навантаження повинне бути
масштабоване для поточного об’єкту із застосуванням параметру
масштабування, для прикладу, можна використати максимальний розмах
напружень. Такий підхід потребує аналізу навантажень для попередньо
заданих типових навантажень.
Одним із способів врахування потенційної невизначеності
експлуатаційного навантаження є припущення, що параметр масштабування –
це випадкова змінна. У випадку історії навантаження, отриманої із
експлуатації, середня величина параметра масштабування приймається рівною
одиниці. Параметр масштабування зазвичай приймають розподіленим
нормально і його розкид, котрий описується коефіцієнтом варіації (КВ),
знаходиться у межах 0,05-0,10 [192].
Механічні властивості. Три типи випадковості враховуються для оцінки
втомної довговічності: у межах зразка; від зразка до зразка; від серії до серії
[193]. Випадковість у межах зразка можна спостерігати для швидкості РВТ.
Більшість втомних властивостей матеріалу показують випадковість тільки
останніх двох типів, котра спостерігається у лабораторних випробуваннях за
однакових умов навантаження і середовища. Це є результатом
недосконалостей і відмінностей, які зустрічаються у межах прийнятних
допусків процесу виробництва. Статистичні параметри, які описують втомні
властивості отримують із статистичного аналізу результатів експериментів.
Сталу С рівняння Періса (5.1) описують логарифмічно-нормальним
розподілом. Розкид параметру С рівняння Періса (5.1) малий, якщо отриманий
для одного зразка (КВ = 0,1), однак, коли ДВР базується на даних, отриманих
на декількох зразках, розкид параметра може зростати (КВ = 0,2). У цьому
C
випадку параметр також можна трактувати залежним від експоненти n, яка в
C
свою чергу характеризується нормальним розподілом із КВ 0,05-0,1 [194].
