Page 56 - Dys

56

розташовували коаксіально допоміжному електроду-спіралі з платинового

дроту, а за електрод порівняння слугував насичений хлоридсрібний електрод.

Електрохімічні вимірювання проводили з допомогою потенціостату, зміну

потенціалу і струму в часі фіксували на осцилографі з пам’яттю.

Деформування зразка крученням здійснювали з швидкістю до 0,5 рад/с

на установці з автоматичним записом діаграми “момент кручення – кут

закручування”. По досягненні певної величини деформації активне

навантаження припиняли (за допомогою електромагнітної муфти) впродовж

–2
(2–4)∙10 с, що зумовлювало швидке (0,01 с) розвантаження.

2.8. Методики корозійно-механічних випробувань

2.8.1. Визначення опору корозійно-кавітаційному руйнуванню

сталей

Опір сталі корозійно-кавітаційному руйнуванню досліджували

вібраційним методом із застосуванням магнітострикційного вібратора.

Корозійно-кавітаційні втрати оцінювали гравіметричним методом.

Завершення інкубаційного періоду корозійно-кавітаційного руйнування у

водних середовищах фіксували за моментом перших вагових втрат.

У роботі використовували установки заводського виготовлення: УЗДН-1

і УЗДН-2Т. Складовою частиною цих установок є магнітострикційний

перетворювач з робочою частотою коливань 22 кГц. До торця наконечника

цього елемента прикріплюється зразок, який занурений в рідину (рис. 2.6).

Кавітаційна зона в цих установках створюється поздовжніми коливаннями

випромінювача – нікелевого стержня, які збуджуються на резонансній

частоті магнітострикційним генератором. При ході нижньої частини зразка

під ним створюється область низького тиску. При цьому утворюються
бульбашки. Під час ходу вниз тиск зростає і бульбашки змикаються.