Page 50 - Dys
P. 50

50



























                         Рисунок 2.1 – Електрохімічна комірка та потенціостат IPC-Pro для

                                        проведення електрохімічних досліджень.



                         Після занурення зразка у корозивне середовище реєстрували потенціал

                  упродовж не менше одної години, приймаючи потенціал вкінці витримки за

                  стаціонарний,  за  умови,  що  зміна  потенціалу  упродовж  останніх  20 хв  не

                  перевищувала 0,02 В.

                         При дослідженнях кінетики електродних процесів потенціодинамічним

                  методом потенціал електроду змінювали з постійною швидкістю 0,001 В/с та

                  фіксували зміну струму.

                         За  отриманими  поляризаційними  кривими  графічно-аналітичним

                  методом  визначали  базові  електрохімічні  характеристики  сталі:  потенціал

                  корозії E corr, густину струму корозії i corr, та коефіцієнти Тафеля b a, b с.

                         Поляризаційний  опір  визначали,  застосовуючи  метод  Стерна-Ґірі,  що

                  ґрунтується  на  тому, що  нахил  поляризаційної  кривої  Е/і  при  значеннях

                  потенціалів       близьких       до    потенціалу        корозії     характеризує       опір

                  електрохімічної реакції корозії [146]:

                                                   E  =  R =    K

                                                     i     p   i corr  ,                                 (2.3)


                  де R p – поляризаційний опір, К – константа, що згідно з [146] визначається за

                  наступною формулою:
   45   46   47   48   49   50   51   52   53   54   55