Page 114 - Стасишин Дисертація

114

ванни. Підставка призначена для розміщення на ній зразка і підведення до нього

через різьбовий контакт з гумовим ущільненням струмопроводу від анодної штанги.

Щоб запобігти можливому проникненню катодного газу у прианодний об’єм

електроліту (і проходженню у вимірювальну бюретку) на підставці розміщено

діафрагму (мембрана ”вініпор”), яка відокремлює катодний об’єм ванни від

анодного. На окремому штативі у вертикальному положенні закріплено

вимірювальну бюретку об’ємом 1 або 2 мл так, щоб нижня її частина – конічний

газозбірник, було розміщено по центру ванни, над зразком, на висоті 3…5 мм. У

верхній частині бюретка обладнана 3-х ходовим краном, з’єднаним з резервуаром

для заповнення розчином та трубчатим згином. Виділений при анодному розчиненні

газ через газозбірник потрапляє у бюретку, де вимірюється його об’єм з точністю

0,01 мл.

Для анодного розчинення зразків випробовували хлоридний електроліт (NaCl

2
– 150 г/л; KNaC 4H 4O 6 – 25 г/л) і режими розчинення (Д А = 30…40 А/дм ).
Поляризаційні дослідження анодного процесу розчинення заліза-армко за вказаних

густин анодного струму вказують на їх близькість до струму насичення і можливу

десорбцію кисню з поверхні анода (рис. 3.19).

5

1

2
3

4

Рисунок 3.19 – Схема електролізера для насичення зразків воднем. 1 – корпус

електролізера; 2 – платинова сітка (анод); 3 – електроліт; 4 – зразок, що

наводнюється; 5 – джерело струму ВСА-5А