Page 78 - Дисертація_Сободош_Наталія_Йосипівна

78

– демонструють тенденцію до зниження. Це свідчить про те, що захисна плівка

є нестабільною і піддається руйнуванню під дією хлорид-іонів.

На залежностях фазового кута (рис. 3.3) видно, що з часом (від 3 до 48

год) ширина частотного максимуму не збільшується, а в області низьких

частот спостерігається його суттєве зниження. Це є прямим доказом

пористості сформованого шару та полегшення дифузії агресивних

компонентів до поверхні сплаву.

Така часова залежність параметрів ЕІС підтверджує, що індивідуальний

альгінат натрію формує лише тимчасовий і проникний бар’єр. Протягом

тривалої експозиції він не здатний протидіяти локальній корозії, що остаточно

підтверджує його недостатню інгібувальну здатність як самостійного

компонента.

3.1.3 Дослідження поверхні алюмінієвого сплаву після його

витримки в інгібованих середовищах

Після 168 год витримки сплаву у середовищах досліджено його
морфологію поверхні та хімічний склад. Показано, що поверхня сплаву після

експозиції в середовищі без присутності полісахариду повністю вкрита
продуктами корозії, зокрема оксидами та гідроксидами алюмінію (рис. 3.4 а,

рис. 3.5 а). Також на певних ділянках було виявлено вміст хлору. Додавання

до середовища альгінату натрію різної концентрації сприяє утворенню на

поверхні алюмінієвого сплаву захисної плівки (рис. 3.4 б, в, рис. 3.5 б, в). Вже

за вмісту 0,5 г/л альгінату натрію на поверхні суттєво зменшується кількість

продуктів корозії та виявлено плівки, в складі яких є вуглець та кисень (рис. 3.

5 б, табл. 2).

Аналіз мікрофотографій поверхні сплаву Д16Т після 168 год експозиції

(рис. 3.4) дозволяє оцінити морфологічні зміни, зумовлені присутністю

альгінату натрію. Хоча поверхня сплаву в інгібованих середовищах (рис. 3.4