Page 49 - Дисертація_Сободош_Наталія_Йосипівна
P. 49

49


                         Показано [178], що ефективність інгібування корозії гуаровою камеддю

                  у  0,1%  розчині  хлориду  натрію  значно  вища  у  разі  його  поєднання  з

                  виннокислою сіллю (тартратом). В корозивному розчині, інгібованому такою

                  композицією, спостерігається утворення адсорбційної плівки, яка забезпечує

                  ступінь  захисту  металу  вище  90%.  Досліджуваний  інгібіторний  склад

                  ефективно діє на механічно активовану поверхню дюралюмінієвого сплаву,

                  що робить його перспективним для застосування в умовах трибокорозії.

                         Узагальнюючи, можна констатувати, що інгібувальна дія полісахаридів

                  на  алюмінії  та  його  сплавах  реалізується  завдяки  поєднанню  кількох

                  механізмів:  адсорбції  на  металевій  поверхні,  стабілізації  пасивного  шару,

                  утворенню  комплексів,  модифікації  подвійного  електричного  шару  та

                  формуванню  макромолекулярних  дифузійних  бар’єрів.  Синергізм  цих

                  процесів  забезпечує  значне  підвищення  корозійної  тривкості  активності

                  алюмінію та його сплавів у водних корозивних  середовищах.




                                                 Висновки до РОЗДІЛУ 1



                         Проведений огляд узагальнює основні тенденції та наукові підходи до
                  створення  ефективних  інгібіторів  корозії  алюмінієвих  сплавів  і  визначає


                  перспективні напрями подальших досліджень. З аналізу існуючого на сьогодні
                  значного обсягу досліджень, питання захисту алюмінієвих сплавів, зокрема в


                  умовах сумісної дії хлоридвмісних середовищ та трибокорозії, залишається

                  недостатньо вирішеним. Існуючі синтетичні інгібітори демонструють високу

                  ефективність,  однак  часто  характеризуються  токсичністю  та  екологічними

                  обмеженнями, що зумовлює актуальність пошуку альтернативних, екологічно

                  безпечних  рішень.  Використання  рослинних  екстрактів  як  «зелених»

                  інгібіторів корозії має великі перспективи, але на практиці стикається з низкою

                  суттєвих  обмежень.  Наприклад,  для  досягнення  високого  ступеня  захисту

                  (понад 90%) часто потрібні великі дози екстракту. Це може змінювати фізико-

                  хімічні властивості робочого середовища (в'язкість, колір, піноутворення).
   44   45   46   47   48   49   50   51   52   53   54