Page 47 - Дисертація_Сободош_Наталія_Йосипівна

47

бічних ланок та функціональних замісників також впливає на ступінь покриття та

стабільність адсорбційних комплексів. Додаткову роль у протикорозійній дії відіграє

здатність полісахаридів до комплексоутворення з йонами металів [163].

Полісахариди також можуть виступати основою для транспортування

протикорозійно активних іонів або наночастинок до поверхні металу, посилюючи

комбінований захисний ефект [164].
Одним з першочергових етапів інгібування є адсорбція макромолекул

полісахаридів на поверхні алюмінію. Завдяки наявності численних

функціональних груп полісахариди можуть зв’язуватися з поверхневими

атомами алюмінію та із гідроксидними фрагментами природного оксидного

шару. Тип адсорбції є змішаним і включає фізичну складову (водневі зв’язки,

ван-дер-ваальсові сили) та хімічну (координаційні зв’язки, хелатування). Це

призводить до формування стабільного захисного шару на поверхні [165, 166].

Деякі полісахариди можуть стабілізувати поверхневі оксидно-

гідроксидні фази, перешкоджаючи їх розчиненню під дією хлорид-іонів. Це

суттєво знижує ризик точкової корозії та утворення пітингів, які характерні
для сплавів алюмінію у хлоридних середовищах [167].

Полісахариди також впливають на електрохімічні характеристики
подвійного електричного шару, що призводить до зміни заряду поверхні,

збільшення товщини дифузійного шару та зниження швидкості перенесення
аніонів до металу. Внаслідок цього зменшується інтенсивність катодних

реакцій, а отже, і загальна швидкість корозії [168–170].

1.5.3 Способи підсилення інгібувальної дії полісахаридів

Відомо, що індивідуальні полісахариди не завжди забезпечують

прийнятну інгібувальну ефективність для алюмінієвого сплаву у нейтральних

хлоридних розчинах. Однак інгібувальну ефективність їх можна підвищити

двома способами. Перший – модифікування полісахариду бічними гілками

іншої природи, зазвичай синтетичних полімерів, графт-кополімеризацією