Page 27 - РОЗДІЛ 1
P. 27

27

                     1.1. Проблема оцінки стану об’єктів тривалої експлуатації



                     Переважна більшість обладнання промислового сектора виготовлено зі ста-

               лей, що є феромагнетними матеріалами. Контактуючи під час довготривалої екс-

               плуатації з водневмісним чи сірководневим середовищами, зазнаючи зміни темпе-

               ратур,  дії  зовнішнього  середовища  та  природних  чинників,  впливу напружень,

               феромагнетні  матеріали  деградують,  втрачаючи  свої  міцнісні  властивості  та

               характеристики. Зумовлено це зміною структури феромагнетика та виникненням

               ділянок його підвищеної локальної пошкодженості внаслідок руйнуючої дії чин-

               ників,  що  призводить  до  зародження  та  розвитку  мікротріщин.  Саме  на  таких

               ділянках  відбувається  початок  зародження  макроруйнування  елементів  конст-

               рукцій.

                     Надійність роботи технологічного обладнання гарантується своєчасним конт-

               ролем їх технічного стану, суворим виконанням технологічних режимів, а також

               дотриманням  вимог  нормативних  документів  щодо  нагляду  за  безпечною  експ-

               луатацією. Експертиза промислових об’єктів підвищеної небезпеки, що відпрацю-

               вали проектний ресурс, передбачає експертне обстеження, що включає: – НК тра-

               диційними методами, який дозволяє своєчасно виявити початкову стадію руйну-


               вання елементу від дефектів металургійного чи експлуатаційного походження; –
               оцінку  залишкового  ресурсу  на  основі  розрахунків  на  міцність  [27,  28].


               Залишковий  ресурс  технологічного  обладнання  визначається  сумарним
               напрацюванням  від  моменту  контролю  його  технічного  стану  до  переходу  в


               граничний  стан  [29],  за  яким  його  подальша  експлуатація  неприпустима  чи

               недоцільна. Феромагнетні об’єкти часто складаються з окремих елементів (труб,

               що  з’єднані  зварюванням,  фасонних  деталей,  фланців,  арматури  тощо),  однак

               відразу усі їх елементи одночасно досягти граничного стану роботи не можуть.

                     З урахуванням особливостей експлуатації обладнання, умов протікання дег-

               радаційних  процесів  під  дією  чинників  пошкодження  матеріалу  за  водневої  чи

               сірководневої корозії, дії понаднормових навантажень, високих чи низьких темпе-

               ратур,  зовнішнього  середовища,  ресурс  виробів  подовжується  поетапно.  А  саме
   22   23   24   25   26   27   28   29   30   31   32