Page 37 - Кулик В.В.

37

РОЗДІЛ 1

ОГЛЯД ПРОБЛЕМИ ДОВГОВІЧНОСТІ ЗАЛІЗНИЧНИХ КОЛІС

Колісні пари є важливим елементом рухомого складу залізниці. В кінці

XX століття однією з основних причин виходу з ладу рухомого складу

Укрзалізниці стало понаднормове зношування гребеня суцільнокатаних коліс

[1]. Збільшення інтенсивності руху, швидкості поїздів та осьового

навантаження cпричинило пошкодження поверхонь кочення вже на

початкових етапах експлуатації. Для високошвидкісного рухомого складу

актуальним стає полігонізація коліс, виникнення некруглості. Загалом, на

роботу системи колесо-рейка різною мірою впливає близько 60 чинників [2–

4].

Враховуючи багатоцільове призначення коліс, до них ставлять цілий

комплекс вимог, які відображені у нормативних документах. Згідно з ДСТУ

ГОСТ 10791:2016 [5] на залізничні колеса під час здавальних випробувань

визначають такі характеристики: границю міцності, відносне видовження і

звуження, статичну тріщиностійкість, твердість, ударну в’язкість та

проводять перевірку рівня залишкових напружень.

Усунути знос в зоні контакту колесо-рейка неможливо, проте знизити

його інтенсивність можна шляхом вдосконалення профілю поверхні кочення

колеса, оптимізації співвідношення твердості колеса і рейки, підвищення

міцності і твердості колеса.

Найпростіший спосіб підвищити твердість (міцність) вуглецевих

сталей – це збільшити вміст вуглецю в сталі. Вирішуючи цю проблему в

Україні, Інститутом чорної металургії НАН України розроблено нову марку
сталі з високим вмістом вуглецю (сталь марки Т) для виробництва

залізничних коліс підвищеної міцності, яку регламентовано міждержавним
стандартом на залізничні колеса ДСТУ ГОСТ 10791:2016 [5]. На ПАТ

“Інтерпайп НТЗ” було виготовлено високоміцні колеса (типу КП-Т) зі сталі