Page 37 - ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД
P. 37

37

                  сторіччя  (газо-  та  нафтогони),  зумовлені  такими  мікроструктурними

                  особливостями  як  втрата  когезії  між  включеннями  і  матрицею,  або  між

                  суміжними прошарками ферит-перлітної структури;

                       фрагменти  міжзеренного  руйнування  на  експлуатаційних  зламах  та  на

                  фоні крізьзеренного втомного рельєфу лабораторних зразків, випробуваних на

                  циклічну тріщиностійкість, з низько- (прямі ділянки та гини парогонів ТЕС) і

                  високолегованих  (лопатки  роторів  парових  турбін)  теплотривких  сталей

                  теплоенергетичного устаткування, спричинені виділенням і коагуляцією карбідів

                  вздовж  меж  зерен,  їх  відокремленням  від  матриці  з  формуванням  пор  та  їх

                  злиттям.

                         5. Виявлено  мікрофрактографічну  особливість  деградації  металу  шва

                  заводського  осьового  зварного  з’єднання  на  трубах,  експлуатованих  на


                  магістральному нафтогоні, у вигляді елементів крихкого крізьзеренного відколу
                  на фоні загалом в’язкого рельєфу зразків, випробуваних на ударну в’язкість, тоді


                  як  основною  фрактографічною  ознакою  деградації  металу  інших  зон  зварного
                  з’єднання були розшарування. На цій основі зробили висновок про інтенсивнішу


                  деградацію металу шва порівняно з металом інших зон зварного з’єднання.

                         6. Показано,  що  відношення  KCU/KCV  можна  використовувати  як

                  інформативний  показник  деградації  тривало  експлуатованих  низколегованих

                  теплотривких сталей з прямих ділянок, різних зон гину та зварного з’єднання

                  парогонів ТЕС (для неексплуатованих сталей KCU/KCV становило 1,2…1,4, а

                  для  експлуатованих  1,5…2,5).  Причому  ударна  в’язкість  KCV  виявилася

                  чутливішою до зміни структурно-механічного стану сталей внаслідок їх тривалої

                  високотемпературної експлуатаційної деградації порівняно із значеннями KCU.

                  Це  пов’язали  з  тим,  що  опір  поширення  руйнування  деградованих  матеріалів

                  знижувався інтенсивніше, ніж опір його зародження.

                         7. Вперше за зміною механізму руйнування обґрунтовано критичний стан

                  деградованих  сталей  після  їх  тривалої  експлуатації  за  кліматичних  і

                  високотемпературних  умов.  Під  час  низькотемпературної  експлуатації  в

                  елементах  конструкцій  ця  умова  досягалася  за  зміни  розшарувань  на  зламах
   32   33   34   35   36   37   38   39   40   41   42