Page 84 - Microsoft Word - Дисертація.docx

84

вихідне зображення; UPP, LOW – відповідно його напівтонові

замикання та розімкнення. Якщо результат цих перетворень додати до

вихідного зображення, то вдасться зменшити вплив текстурної

складової (рис.2.12в). Завдяки таким перетворенням можна отримати

суттєво кращий результат, ніж у випадку медіанної фільтрації чи

гаусівського розмиття, бо вони не спотворюють об’єкти на зображенні.

Під час усунення текстурної складової на зображенні можна, для

сегментації тріщини, скористатись прямокутним вікном, над

елементами якого виконується операція напівтонового замикання.

Розмір вікна визначає апріорна інформація про товщину тріщини. Після

проходу вікна вздовж рядка, встановлюють максимальний елемент

рядка і вважаємо, що саме цей елемент належить області тріщини на

зображенні. Такий спосіб сегментації можливий завдяки тому, що на

попередніх кроках на зображені усунуто інші об’єкти, а також

елементи текстури, які б могли спотворити результати виділення

тріщини. Коли тріщина зображена пікселами, що мають яскравість,

нижчу за середню, достатньо інвертувати зображення.

Результатом сегментації є бінарне зображення, що містить

незв’язні сегменти тріщини. Для точного обчислення характеристик

тріщини їх необхідно з’єднати. Для цього серед всіх сегментів спочатку

знаходимо максимально довгий, вважаючи, що він найвірогідніше

відповідає частині тріщини. Далі застосовуємо процедуру ітераційного

з’єднання сегментів зверху і знизу від максимального. Необхідною

умовою з’єднання сегмента є його належність до смуги тріщини, межі

якої обчислюють аналогічно до меж смуг локальних максимумів

функції кореляції f , але вже для зображення, на якому немає бліків.

Оскільки наперед відомо, що тріщина розташована вертикально, то