Page 50 - Korniy_dyser

50

покриттях (1–2 молекули). Зі збільшенням кількості молекул атоми водню
молекули води зв’язуються із атомом кисню оксиду алюмінію. У цьому

випадку спостерігали значне зменшення енергії десорбції молекул води.
Таким чином, збільшення кількості адсорбованих молекул води, частина з

яких адсорбується атомом водню до поверхні може зменшувати енергію їх
десорбції в перерахунку на одну молекулу.

Характеристики адсорбції молекули води на поверхні металу значно

залежать не лише від природи металу, але й від кристалографічної орієнтації

поверхні. Закономірності взаємодії молекул води з поверхнею електрода

можуть змінюватися також у випадку бінарних систем. Розрахунки методом

ТФГ виконані на серії біметалічних матеріалів [86], починаючи з Ni(111) та

Cu(111) для розуміння синергічної активності бінарних сполук Cu/Ni до

дисоціації H 2O. Розраховані параметри поверхні, такі як поверхнева енергія,

робоча функція та густина станів корелюють із реакційною здатністю

молекули води. Водночас розрахунки перехідного стану показали, що

додавання Ni до Cu знижує бар’єри дисоціації, а картина змінюється, коли

атоми Cu замінюють Ni на поверхні Ni(111) без лінійного зв’язку з будь-

якими розрахунковими характеристиками поверхні в обох випадках.

Адсорбцію води на біметалічних поверхневих сплавах PtRu/Pt (111)

вивчали на основі розрахунків методом ТФГ [87]. Встановлено, що атоми Ru

поверхневого сплаву PtRu сильніше взаємодіють з водою, ніж атоми Pt. Це

стосується як однієї молекули, так і льодоподібних гексагональних структур.

Окрім організації в «льодоподобні» конфігурації, молекули води можуть

реагувати на металеві поверхні з утворенням гідридів, оксидів або

гідроксидів [88]. Природа цієї реакції дуже залежить від металу та його стану

поверхні, а також від електрохімічного потенціалу.

Таким чином, наявність на поверхні двох різних атомів металів суттєво

змінює адсорбційні властивості молекули води. Крім цього, хімічна

неоднорідність поверхні бінарних сплавів значно впливає на його хімічну

активність внаслідок відмінностей в конфігурації зв’язків поверхневих атомів