Page 67 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

67

2.4.3 Методика скретч випробувань

Скретч-метод традиційно використовують для визначення твердості,

адгезійної та когезійної міцності, стійкості до подряпин та абразивної

зносостійкості, а також механізму руйнування матеріалів.

Метод сканування базується на безперервній реєстрації опору руху

індентора по поверхні з заданим навантаженням. Визначення статистичних

зв’язків між опорами локальних мікрооб’ємів матеріалу контактному

деформуванню методами теорії випадкових процесів дає можливість провести

комплексно оцінити стан поверхневого шару на трасі сканування і, зокрема:

– середню міцність поверхневого шару на трасі сканування;

– розкид і неоднорідність міцнісних властивостей;

– моделювати елементарні акти процесів тертя та зносу (мікрорізання,

мікросковзання тощо).

Нa рис. 2.11 зобрaженa модель, якa пояснює сутність методу скaнувaння.

Якщо досліджувaнa поверхня вздовж трaси скaнувaння інденторa склaдaється із

твердих (і дрібних L2) і м'яких (і великих L1) фрaгментів, то обробивши

трибогрaму (зaлежність глибини впровaдження від чaсу ) як випaдковий

процес і побудувaвши грaфік спектрaльної густини, можнa отримaти міцнісний

профіль поверхні. Зa спектрaльною щільністю можнa судити про розміри,

кількість і міцність фрaгментів нa трaсі скaнувaння.

Рис. 2.11 Принцип методу сканування: D – розкид твердості; m – середня

твердість; L – розмір фрагментів