Page 118 - Дисертаця Венгринюк

118

3. Виявлено, що концентрація водню в сталі 17Г1С в

експлуатованому стані є приблизно в 1,6 рази вища порівняно зі сталлю у

вихідному стані; електролітичне наводнювання зразків за вибраного режиму з

помірною інтенсивності спричинило зростання концентрації водню у металі у

7,2 та 5,7 рази для вихідного та експлуатованого станів, відповідно, тоді як з

високою інтенсивністю – приблизно у 21,0 та 17,7 рази для вихідного та

експлуатованого станів, відповідно.

4. Оцінюванням в’язкості руйнування методом J-інтегралу сталі 17Г1С

виявлено механічні та фрактографічні ознаки нетипової відсутності впливу

експлуатації на її опір крихкому руйнуванню за випроб поперечних зразків з

орієнтацією площини руйнування, яка спричиняє розшарування між

структурними складовими та поділ фронту тріщини. Таку механічну поведінку

пояснено двоякою роллю мікророзшарування в опорі росту тріщини: зниження

дефектами енергоємності руйнування за їх сприятливої орієнтації до напряму

руйнування (поперечні зразки та тривала експлуатація, яка інтенсифікує

дефектність); релаксація напружень через складну морфологію тріщин,

пов’язану з поділом фронту тріщини та галуженням.
5. Порівнянням за чутливістю до водневого окрихчення показників

визначеної методом J-інтеграла статичної тріщиностійкості, по старту втомної
тріщини J 0, по статичному приросту 0,2 мм J 0,2 та по нахилу J–R кривих β,

встановлено, що для сталі у вихідному стані найчутливіший показник β, тоді як
для експлуатованої – показник J 0.

6. Обґрунтовано доцільність використання низької швидкості

навантаження трубної сталі для оцінювання її в’язкості руйнування за дії

водню, щоб забезпечити умови для дифузії водню у зону передруйнування.

Зменшення швидкості навантаження зразків з втомними тріщинами в діапазоні

0,5 – 0,005 мм/хв істотно знижує тріщиностійкість наводненої сталі та зумовлює

вищу чутливість показників тріщиностійкості для сталі 17Г1С як у вихідному,

так і експлуатаційно деградованому станах.