Page 34 - Стасишин Дисертація
P. 34

34

             з різними величинами тиску водню, а також зміни морфології та структури поверхні

             металів, які викликані воднем.



                                           1.2.1 Взаємодія водню зі сталями



                     Уже давно встановлено, що водень має властивість розчинятися у сталі, коли

             вона перебуває у твердому стані. Проте він може розчинятися тільки у вигляді іонів

                +
             H (протони).  Дослідження  заліза  [48]  не  виявило  гідридів  заліза,  тому  можна
             стверджувати,  що  вони  не  виникають  за  наводнювання  сталі.  Водень,  який

             дифундував у сталі, може перебувати у ній у двох станах: як іонізований – протони

             розчинені  у кристалічній ґратці, так  і  молекулярному  – знаходиться у пастках та

             колекторах.  Розподіл  поглинутого  водню  є  нерівномірний.  Це  пов’язано  із

             дефектами полікристалічної ґратки, до яких можна віднести мікропустоти, щілини,

             МТ, неметалеві включення, області з підвищеною напруженістю, речовину (простір)

             між  зернами,  а  також  субмікроскопічні  дефекти  кристалічної  ґратки.  Всі  вище

             описані  дефекти,  за  умови,  що  вони  закриті,  можуть  відігравати  роль  так  званих

             колекторів, які накопичують поглинутий сталлю водень. Коли ж водень проник у

             кристалічну  ґратку,  то  його  протони  розповсюджуються  у  ній  аж  допоки  не

             досягають  місця  розподілу  між  ґраткою  сталі  та  колектором.  Далі  відбувається

             процес проникнення протонів до середини колектора, де вони перетворюються на

             молекули  за  рахунок  вільних  електронів  у  сталі.  Більшість  науковців  вважає,  що

             водень  проникає  у  сталь  транскристалічно  вздовж  всієї  ґратки,  дифузія  ж

             відбувається вибірково у дефекти ґратки і по границях зерен. Таку дифузію зазвичай

             не враховують, проте роль її під час насичення воднем сталі є значною. Зворотній

             процес до наводнювання – це дегазація сталі, яка у свою чергу залежить від дифузії

             та здатності поглинання сталлю водню. Вихід водню зі сталі відбувається легко для

             протонів, які знаходяться у кристалічній ґратці. Проте водень, що утворив молекули,

             які,  в  свою  чергу,  закриті  в  замкнених  колекторах  та  пастках  всередині  твердого

             металу, практично не піддається дегазації. За різними оцінками здатність розчиняти
   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38   39