Page 31 - Стасишин Дисертація

31

безпосередньої реакції окису вуглецю з киснем, тоді як за великих концентрацій

поширення здійснюється за участю водню; стрибок же має місце за такої

концентрації, при якій швидкість поширення полум'я однакова для обох механізмів.

За малих прикладених зовнішніх навантаженнях або в помірно агресивних

середовищах, які містять сірку або водень, тобто таких, які забезпечують малу

проникність та дифузію водню, виникають напруження, які частково встигають

релаксувати за рахунок локальної пластичної деформації по берегах тріщини, проте

деформацій не достатньо для того щоб вона продовжувала рости. За таких умов час

переходу металу у новий рівноважний стан за рахунок релаксацій є значно меншим

за час наростання внутрішніх напружень.

Проте внаслідок насичення воднем відбувається блокування дислокацій, що

призводить до поступового зменшення їх руху, і таким чином відбувається локальне

зміцнення металу. Коли ж досягається критична концентрація водню у металі, то

береги тріщини (або поверхневі шари металу) повністю втрачають можливість руху

дислокацій. За таких умов руйнування металу стає крихким, тобто без слідів

пластичної деформації [41].

Одна з гіпотез, яку висунув ряд авторів [42,43], стверджує, що зі сталі, яка

наводнена шляхом електролітичного гідролізу, неможливо видалити весь водень за

рахунок старіння протягом тривалого періоду часу, натомість можна відновити її

первині механічні властивості. Цю гіпотезу можна вважати справедливою для

певних концентрацій водню у сталі. Пояснюється це тим, що під час заходження

невеликої кількості водню у колектори відбувається перетворення його з атомарного

стану в молекулярний, який не піддається виведенню (дегазації). Одним з прикладів

процесу, при якому не відбувається досягнення критичної концентрації водню є

корозійне травлення у водневому середовищі. Такий процес є більш сприятливим до

повернення сталі своїх механічних властивостей, ніж катодно-анодне наводнення за

високих густин струму. Цю гіпотезу було підтверджено дослідженнями з

відновлення механічних властивостей враженої корозією сталі, а саме повернення
початкової пластичності після її наводнювання.