Page 59 - Дисертація_Сободош_Наталія_Йосипівна

59

Електрод порівняння – насичений хлоридсрібний марки ВЛ-1М1,

допоміжний – платиновий. Швидкість зміни потенціалу складала 1 мВ/с.

За поляризаційними кривими визначали швидкість корозії та

отримували інформацію про характер корозійного процесу.

За експозиції зразка протягом 60...90 хв у розчині загальний електродний

потенціал стабілізувався (Е = Е ст). Після цього за допомогою потенціостата

подавали на зразок поляризуючий потенціал (Е п – Е ст). Потенціал поляризації

змінювали ступінчасто з кроком 1 мВ у бік менших значень (у зону від’ємних

потенціалів). Спочатку вивчали особливості катодного процесу, а пізніше –

анодного, ступінчасто змінювали потенціал поляризації у бік більших значень

(у зону додатних потенціалів). Фіксували величину прикладеної напруги та

відповідного значення струму в електричному колі. За цими результатами

будували поляризаційні криві зразків. Поляризаційні криві (поляризаційні

діаграми) зображали як функцію lg i, отримуючи прямі лінії, так звані

тафелівські прямі. Швидкість корозії визначали, екстраполюючи лінійні

ділянки поляризаційних кривих на потенціал корозії, або за ділянками, що
відповідали пасивному стану (рис.2.12).

Рисунок 2.12 – Схематичне представлення визначення густини струму

корозії за поляризаційними характеристиками.