Page 90 - Dys
P. 90

90

                  водню  тощо),  які  активно  взаємодіють  з  поверхнею  і  дифундують  у

                  деформований  метал  [137].  Цей  процес  у  зоні  обробки  стимулюють  високі

                  тиски (0,6–0,8 ГПа) і температури. За основу для виготовлення оливного ТС

                  вибрали  оливу  індустріальну  типу  І-5А  (ГОСТ  20799-88),  яка  часто  сама

                  слугувала  ТС,  а  також  оливу  індустріальну  типу  І-5А  з  додаванням

                  дифузанта вуглецю низькомолекулярного поліетилену типу Г (ТУ 6-05-36-9-

                  79),  який  отримують  у  виробництві  високомолекулярного  поліетилену.

                  Низькомолекулярний  поліетилен  типу  Г  –  це  в’язка  маса  світло-сірого

                  кольору,  молекулярною  масою  500–1500  умовних  одиниць,  показник

                  текучості розплаву якого не менше 0,14 г/10хв., абразивні механічні домішки

                  відсутні.  Він  має  добрі  антифрикційні  властивості,  розчиняється  в

                  мінеральній оливі, забезпечує значне підвищення ефективності ТС внаслідок

                  збільшення  адгезійної  міцності  останньої  до  металу  і  утворення  продуктів

                  термо-механодеструкції  полімерного  компоненту  середовища  до  утворення

                  активного атомарного вуглецю [39].

                         У працях вказують на те, що у НКС такі хімічні елементи як вуглець,

                  кисень,  азот  можуть  частково  адсорбуватися  на  межах  зерен  (субзерен  чи

                  кристалітів) [139] і виконувати на них “корисну” або “шкідливу” роль [140,

                  141].  Рушійною  силою  виходу  цих  елементів  на  межі  є  високі  тиски

                  всередині  кристалітів  та  висока  густина  дефектів,  а  саме  вакансій  та

                  дислокацій.  Внаслідок  ІПД  постійно  відбувається  зростання  густини

                  дислокацій  і  зменшення  розмірів  кристалітів  порівняно  з  вихідним

                  матеріалом. Проте, цей процес не безмежний та може тривати до досягнення

                                                           -1
                                                      12
                                              11
                  густини  дислокацій  10 –  10   с ,  далі  вони  блокують  одна  одну  і  їх  рух
                  припиняється. В об’ємах ферито-перлітних сталей у зонах, що входять у ФК,
                  відбувається  частковий  розпад  цементиту.  Це  можливо,  оскільки  енергія

                  зв’язку  атомів  вуглецю  в  комірці  цементиту  0,4–0,42  еВ  значно  нижча  за

                  енергію зв’язку дислокації з домішками втілення (0,8 еВ), в результаті чого

                  може відбуватись процес “витягування” вуглецю з комірки цементиту [142].

                  Кінетика “витягування” обумовлена швидкісною пластичною деформацією і
   85   86   87   88   89   90   91   92   93   94   95