Page 95 - Dys

95

відповідно наявністю багатьох можливих позицій для розміщення водневих

атомів [148]. Особливості взаємодії водню з нанометалами сформулювали у

роботах [149, 150] наступним чином:

• аналіз даних по розчинності і дифузії водню в деформованих металах

показав, що на дислокаціях утворюються гідридоподібні сегрегації

нанометрового розміру [149];

• розчинення водню в металах супроводжується виникненням значних

напружень стиску, причому їх абсолютна величина практично лінійно

залежить від концентрації водню в широкому інтервалі твердих

розчинів;

• -характер еволюції структури поверхневих плівок сформованих на

підкладках залежить від співвідношення фізико-механічних

властивостей і товщини цих об’єктів [150].

Основним чинником деградації є локалізація водню в металах [151]. Це

принциповий момент для водневого матеріалознавства. Явища, що

виникають за концентрації 1 атом водню на 103-104 атомів металу, за

рівномірного розподілу водню навряд чи існували б, як і той факт, що з

підвищенням температури навіть за збільшення концентрації водню водневе

окрихчення слабшає. Отже, внаслідок локалізації водню в металах

змінюється поведінка матеріалів навіть за дуже малих його концентрацій.

Локалізацію водню обумовлюють два різні за природою чинники. Перший

полягає у тому, що в кристалічній ґратці енергетично вигідний
нерівномірний розподіл розчиненого водню, а його локалізація в кластерах.

Вони мають вигляд майже періодичних ґраток протонної підсистеми
(електрони водню і металу колективізовані), яка вписана (занурена) в ґратку

металу і має сумірний з нею період. Атомна концентрація водню в кластерах
наближається до одиниці. Ефект залежить від електронної густини металу і

температури: кластери стають нестійкими і розсмоктуються за температури

близько 500 К. Саме тоді зникає окрихчування металів. Виникає питання про

зв’язок між локалізацією водню і концентрацією пластичної деформації,