Page 93 - Dys

93

Слід зазначити, що вид ТС також впливає на характер розподілу

мікротвердості по глибині: вищу поверхневу мікротвердість сталі 45 та

кращий її розподіл по глибині забезпечили МІО у водному ТС (10% розчин

амінілу) та в оливному ТС (мінеральна олива з додаванням

низькомолекулярного поліетилену) (рис. 4.2) порівняно з МІО у ТС

мінеральної оливи, що зумовлено їх різними охолоджувальними

властивостями.

Рентгенівськими дослідженнями в поверхневому шарі cталі 45 після

МІО у водному ТС з амінілом виявлено α- та γ-Fe фазу із незначною

кількістю цементиту. Розмір кристалітів основної α-фази змінюється в

діапазоні 14 – 20 нм. У поверхневому шарі не зафіксовано нітридних фаз, що,

очевидно, пов’язано з високою розчинністю азоту в наноструктурованому α -

та γ -залізі. Це підтверджують відомі припущення наведені у праці [74], що за
певних умов, що виникають в зоні інтенсивного пластичного деформування

розчинність азоту в подрібненому α-Fe[N]-твердому розчині може зростати

навіть до трьох разів.

4.3. Вивчення впливу попереднього термічного оброблення сталі на

мікротвердість поверхневого шару, сформованого МІО

Дослідили вплив попереднього термічного оброблення сталі на

мікротвердість поверхневого шару, сформованого МІО, на прикладі сталі

60Х2М. Випробували сталь 60Х2М у вихідному стані та після гартування із

наступним відпуском за 400 °С. МІО реалізували за різної частоти обертання

зразка n. Результати досліджень наведені на рис. 4.3.

З їх аналізу виявили, що попереднє термічне оброблення, гартування із

наступним відпуском за 400 °С, сталі 60Х2М перед МІО, забезпечило більшу