Page 146 - Dys
P. 146

146

                                                         ВИСНОВКИ



                         У  дисертації  встановлені  основні  закономірності  формування

                  нанокристалічних структур (НКС) на вуглецевих та низьколегованих сталях

                  поверхневою  механоімпульсною  обробкою  (МІО)  та  розкрито  їх  роль  у

                  поєднанні високих механічних властивостей та опору корозійно-механічному

                  руйнуванню  і  водневій  крихкості.  Основні  результати  полягають  у

                  наступному:

                         1. МІО  формує  на  вуглецевих  та  низьколегованих  сталях  перлітного

                  класу  поверхневий  шар  із  градієнтною  НКС  з  розміром  кристалітів  на

                  поверхні  в  діапазоні  12…60  нм  з  кутом  їх  розорієнтування  понад  10°.  На

                  поверхні       величина       кристалітів      найменша,        а    кут     міжзеренного

                  розорієнтування найбільший.

                         2. Розмір кристалітів НКС залежить від режимів МІО (питомого тиску

                  в зоні фрикційного контакту, величини подачі зміцнювального інструменту,

                  частоти  обертання  зміцнюваного  зразка)  та  виду  охолоджувального  ТС  і

                  безпосередньо  впливає  на  мікротвердість  поверхні:  вона  зростає  зі

                  зменшенням розміру кристаліту.

                         3. Поверхневі НКС, сформовані МІО на сталях 40Х і 65Г, зберігають

                  наноструктурний  стан  до  температури  нагрівання  500 °С.  Встановлено

                  закономірності  зміни  розміру  кристалітів  у  поверхневому  шарі  у

                  наноструктурному  діапазоні  зі  зростанням  температури  нагрівання:

                  зменшення їх розміру за підвищення температури до 300 °С та їх зростання

                  за вищих температур.

                         4. Поверхневий  шар  із  нанокристалічною  структурою  на  сталі  45

                  характеризується нижчою водневою проникністю (коефіцієнт дифузії водню

                  в 1,3 – 4 рази нижчий) та вищою ефективністю пасткування водню у 1,5 – 4,4

                  рази  порівняно  з  необробленим  станом,  тому  слугує  бар’єром  для

                  проникнення водню вглиб матеріалу.
   141   142   143   144   145   146   147   148   149   150   151