Page 105 - Dys

105

2
10 мА/см (рис. 4.9б). Тобто у першому випадку спостерігається спричинене
наводнюванням полегшене утворення дефектів. Водночас найменша густина

дислокацій після МІО властива після водного ТС (див. табл. 4.4), що вказує

на втрату пластичності і узгоджується з результатами досліджень водневої

проникності. Зазначимо, що на відповідній кривій для металу у вихідному

стані (рис. 4.8) максимуму не виявлено, що свідчить про найвищу опірність

цього металу утворенню мікродефектів під час його наводнювання (табл.

4.4).

Виявили, що шар НКС характеризується вищою ефективністю

пасткування водню (у 1,5 – 4,4 рази за струму катодної поляризації

2
10 мA/cм ) порівняно з необробленою сталлю, що вказує на утворення
великої кількості пасток для водню під час МІО.

Специфічні поверхневі НКС з утрудненою водневою проникністю

можуть перешкоджати наводнюванню матричного матеріалу, тобто слугують

бар’єрним шаром для подальшого транспорту водню вглиб металу. Тут

важливі оцінки десорбції водню з матеріалу, і за належної швидкості

десорбції та періодичного наводнювання поверхні можливо запобігти його

проникненню в глибші шари металу.

4.6. Корозійна тривкість та її залежність від поверхневого

легування

Диспергування структури збільшує активність металу загалом [131,

165], а пластична деформація активує електрохімічну взаємодію поверхні

металу з корозивним середовищем, тому використання методів отримання

НКС на основі інтенсивної пластичної деформації може бути

проблематичним з огляду на можливе зниження корозійної тривкості металу.

З іншого боку, поверхневе легування сталі під час МІО відкриває можливості