Page 178 - Кулик В.В.

178

Для усіх графітизованих сталей проводили відпал на зернистий перліт,

яке зазвичай використовують для графітизованих сталей.

Мікроструктурним аналізом встановлено, що усі досліджені

графітизовані сталі належать до сталей з перлітно-феритною основою з

графітовими включеннями різної форми, які розміщені як окремо (рис. 4.1а),

так і у вигляді ланцюжків (рис. 4.1б). Слід зазначити, що компактні

включення графіту розташовуються переважно у перліті, тоді як їх

ланцюжкові скупчення – виключно у фериті (рис. 4.1). Вуглець та кремній

спричиняють значний вплив на графітизацію, зростання вмісту цих елементів

сприяє процесам утворення графіту. В сталях з меншим вмістом елементів

(варіанти 1, 2), які сприяють графітизації (С, Si), розміри та кількість графіту

не є великими [402-407].

Введення легуючих елементів по-різному впливає на матрицю

матеріалу, а також на розміри графітових включень. Хром (варіант 7) сприяє

подрібненню графітових включень (подекуди до 3 мкм) та зростанню їх

кількості і вже за вмісту його 0,3% металева основа – 100% перліту. Нікель

сприяє зростанню графітових включень до 7...15 мкм і розташування їх стає

рівномірнішим та збільшується дисперсність перліту (варіанти 8 і 9).

Підвищення вмісту марганцю до 1,8 % (варіант 9) сприяє конгломерації

графітових включень у вигляді різноманітних доволі протяжних форм. Це

відбулось на фоні певної феритизації металевої основи (рис. 4.1). Таким

чином, комплексне легування сприяє появі переважно перлітних структур

[402-407]. Певну феритизацію структури графітизованої сталі можна

пов’язувати з введенням хрому, який хоча і піднімає температуру

перетворення, однак збільшує схильність аустеніту до переохолодження, в

результаті в проміжній області може протікати пряма феритизація [401].

Мідь (варіант 2) сприяє твердорозчинному та дисперсійному зміцненню, а

також зростанню термостійкості та теплопровідності [408].