Page 210 - КЛАСИФІКАЦІЯ ЛОКАЛІЗОВАНИХ ДЕФЕКТІВ ЗВАРНИХ ШВІВ НА РЕНТГЕНІВСЬКИХ ЗОБРАЖЕННЯХ ТРУБ

210

зображення), відповідають лініям водорозділу, які представляють межі

областей. “Вода“ з будь-якого піксела всередині загальної лінії водорозділу

тече вниз до локального мінімуму рівнів сірого. Піксели, від яких “вода“

надходить до локального мінімуму, утворюють водозбір, який репрезентує

сегмент.

На загал, сегментація з використанням методу водорозділу працює краще,

якщо можна визначити чи поставити маркери на об'єкти переднього плану і

фон. Однак вагомою проблемою при роботі з даним типом зображень є

нерівномірність освітлення об’єктів спостереження. Це у свою чергу

призводить до наявності затінених областей на зображенні, великого розкиду

локальних контрастів та порушення різкості. Саме ці небажані ефекти значною

мірою впливають на роботу градієнтного оператора, що є основною складовою

методу водорозділу. Щоб усунути цей негативний вплив було використано

метод поліпшення якості зображень, який є модифікацією ретинекс-

перетворень [244] і побудований на суперпозиції одномасштабних реалізацій

ретинексу [245, 246], які описуються виразом

R (x , ) y  ln I (x , ) y  ln[ f (x , ) y * I (x , y )], (4.7)

де I (x , ) y – вхідне зображення, F (x , ) y – функція околу (як правило,

гаусівська), * – оператор згортки, а ( yxR , ) – результуюче зображення.

Суперпозиція полягає у використанні певного набору просторових

констант для функцій околу, зокрема запропоновано лінійний вибір у
логарифмічному масштабі. Такий підхід дозволяє однаковою мірою

опрацьовувати об’єкти різних розмірів на зображенні. При цьому для кожної
одномасштабної реалізації ретинексу формується вагове просторово-частотне

зображення, яке враховує властивості передачі частот зображення
просторовими константами функцій околу. Завдяки такій процедурі

збільшується різкість границь та вирівнюється фон плоских об’єктів. Ці ефекти