Page 37 - dysertaciyahrynenko

37

Значення опірності утворення тріщин залежать від виду зовнішнього

навантаження, довжини тріщини, розміру тіла і його геометричної форми.

Тому, ця характеристика не є інваріантом матеріалу.

Використання критеріїв лінійної механіки руйнування для визначення

міцності у пластичних матеріалів не є доцільним внаслідок утворення

великих пластичних деформацій в околі концентраторів напружень.

У роботі [70] для розв’язання цієї задачі застосовано енергетичні

критерії руйнування. У цій роботі подано енергетичний критерій оцінюючи

питому енергію руйнування в елементарному об’ємі твердого матеріалу у

вершині тріщини та оцінювання загального значення поглиненої енергії у

тілі.

У роботі [71] проведено випробування на ударну в’язкість для

визначення критичної енергії пластичного деформування. Робота [72]

базується на припущенні що, тріщина спричинена поступовим

накопиченням невеликої кількості енергії, і руйнування відбудеться тоді,

коли загальна кількість накопиченої енергії буде рівною необхідній енергії

для руйнування.

Л. Джілмот розробив [73] енергетичний підхід, що ґрунтується на

визначенні питомої енергії руйнування у вершині тріщини у малому об’ємі

тіла використовуючи поглинуту питому енергію до руйнування. Цей підхід

на залежить від розмірів пластичної ділянки.

До моменту руйнування під час пластичного деформування матеріал
поглинає енергію. Мікротріщина зароджується як тільки у локальному

об’ємі матеріалу величина питомої енергії досягає критичного значення. У
результаті відбувається значне розкриття тріщини та матеріал різко

руйнується.
Перевагою енергетичного підходу є інваріантність до умов

навантаження, розміру тіла та його геометричної форми. Значення питомої

енергії руйнування Wc є ключовою характеристикою опірності руйнуванню.

Енергія для руйнування матеріалу обчислюється як сума енергії пружного