Page 51 - Dycert_Havryluk

51

зважували. Для отримання усереднених даних дослід повторювали не менше

трьох разів.

Швидкість корозії розраховували за формулою:

K = Δm/ (S∙τ), г/(м ∙год) (2.1),
2
де Δm - зменшення маси зразка після зняття продуктів корозії, г;

S – площа зразка, м ;
2
τ – час випробувань, год.

-3
Перерахунок на глибину корозії здійснювали за формулою: П=(Кm/γ)∙10
3
2
мм/рік, де Кm – швидкість корозії, г/м ∙год; γ - густина металу, г/см . Для сталі:
-3
П=(Кm∙8,76/7,86)∙10 , мм/рік. (2.2)
Ступінь захисту (Z) сталі від корозії визначали за формулою:

Z = ((КВ – КЗОР)/ КВ )∙100%, (2.3)

де Kв – швидкість корозії в воді; Kзор – швидкість корозії в ЗОР.

Коефіцієнт гальмування корозії γ визначали за формулою:

γ = КВ / КЗОР, (2.4)

де КВ і КЗОР - швидкість корозії в воді та ЗОР відповідно.

2.3.2 Електрохімічні дослідження

Механізм захисної дії ЗОР досліджували вимірюванням стаціонарного

потенціалу та зніманням поляризаційних потенціодинамічних кривих [138].

Електрохімічні характеристики (потенціал корозії Ecor, густину струму

корозії іcor, константи Тафеля катодної bк та анодної ba реакцій) визначали із

потенціодинамічних поляризаційних кривих, одержаних на потенціостаті

EG&INSTRUMETS Model №362 (рис. 2.1) за швидкості розгортки потенціалу 10
мВ/хв. Використовували стандартну триелектродну електрохімічну комірку з

насиченим хлоридсрібним електродом порівняння, підведеним до досліджуваного
електроду за допомогою електролітичного містка та капіляра Ґабера-Луггіна та

допоміжним платиновим електродом. У зразків для електрохімічних випробувань,
2
-4
виготовлених з досліджуваних сталей площею робочої поверхні 1∙10 м неробочі
поверхні ізолювали полімерним матеріалом (рис. 2.2.). Робочу поверхню