Page 78 - дисертація Головчук

78

25
1,6 мм
t, мкм

2,4 мм
20

15

10
100 А 125А 125 А 150А 150 А 180А

Рисунок 3.14 – Зміна товщини ламелей t у структурі покриттів,

отриманих розпиленням ПД 50Х6Г2МС діаметром 1,6 (світлі стовпчики) та

2,4 (темні стовпчики) мм, залежно від використаних струмів дуги.

Відзначили також, що кількість мікротріщин у покриттях зменшувалася

в міру зростання дистанції напилювання. Це зумовлено нижчою температурою

краплин, що потрапляли на напилену поверхню, і, як наслідок, під час її

остигання виникали нижчі напруження розтягу. Це саме відбувалося зі

зменшенням величини струму дуги під час напилювання покриттів. У цьому

випадку температура краплин також знижувалася в результаті чого

знижувалася імовірність перегрівання напилюваної деталі.

Тріщинам у покриттях властива криволінійна траєкторія та галуження,

що знижує коефіцієнт інтенсивності напружень у вершині магістральних

тріщин і певною мірою запобігає їх наскрізному розтріскуванню. Загалом ріст

тріщин, що сприяли релаксації напружень розтягу, відбувався вздовж меж

ламелей, ослаблених оксидами та порами, що ланцюжками розташовувалися

вздовж них. Найнебезпечнішими були нормально орієнтовані до поверхні

напилювання тріщини, криволінійність траєкторії яких була найменшою і

попри максимальний ефект релаксації напружень у покриттях їх швидке

проникнення на всю їх товщину робило практично не придатними до

експлуатації (особливо за впливу корозивних середовищ).