Page 7 - Avtoreferat Voloshyn 2020

7

водних розчинах NaCl, Na 3PO 4, Na 4SiO 4, NaNO 2, K 2Cr 2O 7, ZnSO 4. Початкову стадію
ККР вивчали у розчині KOH (рН = 13,4–13,7).
Як інгібітори ККР сталі 30ХГСНА у водогінній воді використали йодидні солі
-3
алкілзаміщених амонію і хінолінію (10 M): триетиламонію йодид, дибутилетил-
амонію йодид та етилхінолінію йодид.
Швидкість загальної корозії сталей визначали ваговим та ЕХ методами. Швидкість
електродних реакцій досліджували на потенціостатах П-5827 та IPC-Pro методами
потенціодинамічної поляризації та дискового обертового електрода з використанням
хлоридсрібного електрода порівняння. Визначали базові ЕХ характеристики: густину
струму корозії і corr, потенціал корозії E corr, поляризаційний опір R p. ЕХ дослідження
металу окремих зон ЗЗ виконували у розчині H 2SO 4 (рН = 1), щоб усунути
екранувальну дію поверхневих бар’єрних плівок.
Опір виразковій корозії оцінювали параметром k p = N p/S, де N p – кількість
2
корозійних виразок, S – площа у см .
Механізм захисної дії інгібіторів досліджували імпедансометричним методом на
мості змінного струму Р-5021 за частоти сигналу 10 кГц на основі аналізу мінімумів
кривих диференційної ємності для різних інгібіторів.
Швидкість релаксації ЕХ реакцій на свіжодеформованій поверхні циліндричних
зразків вивчали за кривими спаду струму в часі після їх навантаження скрутом до
певної деформації за потенціалу корозії та подальшого швидкого (впродовж 0,01 с)
розвантаження.
Опір ККР сталей визначали на установках УЗДН-1 і УЗДН-2Т, робоча частота

коливань 22 кГц, амплітуда кавітації А – до 55 мкм. Зазор D = 0,5 мм.
Сумісний вплив багатоциклової втоми і кавітації досліджували на розробленій
установці, яка поєднує кавітаційне та циклічне навантаження. Для кавітації
використали магнітострикційний вібратор з нижнім розміщенням зразка, амплітуда
кавітації А – до 72 мкм, частота 22 кГц. Зразок циклічно навантажували консольним
згином з віднульовою асиметрією циклу (R = 0).
Опір сталей корозійно-статичному руйнуванню (КСР) визначали методом повіль-
ного активного навантаження циліндричних зразків з діаметром робочої частини 4 мм
-1
-7
за швидкості деформації έ = 10 c у повітрі та корозивному середовищі за E corr та
потенціалів катодної поляризації E cat та E cp (0,02 В та ~ 0,5 В відносно Е corr, відповідно)
та оцінювали за зміною відносного звуження (показник  = ( - SCC )/ 100% , де  та

 SCC – відносне звуження зразків у повітрі та корозивному середовищі, відповідно). Під
час випроб ЗЗ на зразках наносили круговий виріз у певній його зоні глибиною 1 мм.
Циклічну тріщиностійкість визначали на балкових зразках розмірами
8 × 18 × 160 мм з боковим концентратором, які навантажували консольним згином
частотою f = 5 Гц у повітрі і 0,3 Гц у корозивному середовищі за асиметрії циклу
навантаження R = 0,1, 0,6 і 0,9. Будували діаграми втомного руйнування (ДВР) у
координатах швидкість росту тріщини da/dN–розмах коефіцієнта інтенсивності
напружень ΔK. Визначали порогові розмахи коефіцієнта інтенсивності напружень ΔK th.
За експериментів у корозивному середовищі зразки випробовували за потенціалів
корозії E corr та катодної поляризації E cp = -0,98 В. Визначали період зародження
корозійно-втомної тріщини N і, що відповідав кількості циклів навантаження N, за які