Page 14 - Maksymiv_avtoref

12

оливному ТС – 5,2 мг. Отже, найвищу зносостійкість сталі 40Х у дослідженій
парі тертя забезпечує МІО в оливному ТС.
Встановлено, що коефіцієнт тертя µ, який є важливим чинником
зносостійкості, суттєво знижується після поверхневої МІО вуглецевих та низько-
0,70 1 легованих сталей. Зокрема, у парі тертя
із сталлю ШХ15 поверхневий шар НКС
Коефіцієнт сухого тертя, µ 0,60 2 зується пониженим на ~ 8 % коефіцієн-
сталі 35, сформований МІО, характери-
0,65

том тертя на повітрі (рис. 6), а за умов
оливного зношування НКС сталі 45 він
0,55
знижується приблизно у 4 рази
0,50

Таблиця 4. Коефіцієнт тертя µ
0,45 (табл. 4).
2 3 4 5 6 пари сталь 45 – ШХ15 в оливі
P, MПа
Рис. 6. Залежність коефіцієнту тертя μ залежно від виду обробки сталі 45
пари сталь 35 – ШХ15 на повітрі від Вид обробки μ
питомого навантаження Р: Гартування і відпуск за 200 °С 0,19
1 – шліфування; МІО 0,05
2 – після МІО сталі 35.
Важливо відзначити, що зниження µ супроводжується зменшенням
розміру кристалітів та зростанням зміни параметра ґратки у поверхневому шарі
із НКС (рис. 7), тому їх слід розглядати як чинники впливу на коефіцієнт тертя.
Отже, підвищення зносостійкості сталей після МІО зумовлене і суттєвим
зниженням коефіцієнта тертя.

∆d/d, % D, нм H , ГПа H 100 , ГПа ∆G, мг
100
µ
0,20 70 8 µ 50
60 40
0,15 50 D, нм 6
40 30
0,10 4
30 ∆d/d, % 20

0,05 20 ∆G, мг 2 10
10
0,00 0 0 0
0 100 200 300 400 500
T, °C
Рис. 7. Залежність мікротвердості, розміру кристалітів, зміни параметра
ґратки та зносостійкості сталі 40Х у парі тертя з чавуном ВЧ60 від температури
нагрівання.
Дослідженнями зносостійкості пар тертя сталі 40Х після різної обробки з
чавуном ВЧ60 та бронзою БРаЖН у диетиленгліколі, який вважали корозивно-
наводнювальним середовищем, встановили, що зносостійкість пари тертя сталь
40Х з поверхневою НКС – чавун ВЧ60 значно перевищує зносостійкість пари
сталь 40Х після гартування та відпуску за Т = 200 °С – бронза БРаЖН, що робить
чавун ефективною альтернативою бронзі у парах тертя у диетиленгліколі.