Page 8 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
P. 8
6
нетними зарядами на кінцях зразка; E DW – енергія утворених доменних стінок; E –
dis
енергія розупорядкування.
Магнетостатичну енергію визначаємо за співвідношенням
H
E m E H E dem ( H dem ) M S h( x, y, t) dxdy , (2)
0
S
де – магнетна проникність вакууму; Н – вектор напруженості зовнішнього маг-
0
нетного поля; Н dem – вектор поля розмагнечення, S – проекція доменної стінки
h (x , , y ) t на площину хОу. У найпростішому випадку доданок Н dem пропорційний до
повної намагнеченості
k M
H s h( x, y, t) dxdy, (3)
dem
V S
де k – коефіцієнт, що враховує доменну структуру та форму феромагнетного зразка;
V – його об’єм.
Баланс між енергією магнетокристалічної анізотропії та обмінною енергією
визначає ширину доменної стінки та її поверхневу енергію. Для опису енергії 90°-
ної доменної стінки, зумовленої балансом, отримали
2
E DW DW 1 h x y (4)
( , , ) t dxdy .
S
Тут DW AK – поверхнева енергія 90°-ної доменної стінки; A – константа об-
0
мінної взаємодії, K – константа анізотропії.
0
Феромагнетним матеріалам притаманні різні джерела неоднорідностей, що є
визначальними для пояснення флуктуацій стрибків Баркгаузена (СБ). Можна виді-
лити декілька типів неоднорідностей, що складають значний внесок у енергію роз-
упорядкування. Зокрема, у кристалах такі неоднорідності спричинені вакансіями,
дислокаціями, немагнетними домішками, котрі є центрами закріплення 90°-ної
доменної стінки під час її руху у матеріалі.
У більшості випадків рух 90°-ної доменної стінки відбувається за умов силь-
ного демпфування, а рівняння руху матиме вигляд
h x y E h x y t
( ( , , ))
( , , ) t
, (5)
t h x y
( , , ) t
де – коефіцієнт в’язкості, визначається швидкістю розсіювання, нехтуючи інер-
ційними ефектами 1; h r ,t
– функціонал повної енергії досліджуваного
E
матеріалу.
Застосувавши вираз (5), рівняння руху доменної стінки запишемо в вигляді
h x y HM kh 2 h x y ( , , ) h , (6)
( , , ) t
( , , ) t
x y
t 0 s dw
де k 2 kM 2 /V , h h ( , , )x y t dxdy , ( , , ) h – силове поле закріплення.
x y
0 s
S
З метою чисельного розв’язання (6) дискретизуємо поверхню 90°-ної доменної
стінки, розбиваючи її на N однакових елементів, та за рух доменної стінки прий-
маємо рух у випадковому полі закріплень однієї усередненої точки. Припускаємо,