Page 8 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
P. 8

6

            нетними зарядами на кінцях зразка;  E         DW   – енергія утворених доменних стінок;  E  –
                                                                                                              dis
            енергія розупорядкування.
                  Магнетостатичну енергію визначаємо за співвідношенням
                                                                       
                                                            
                                                                 
                                                        H
                                  E m   E H   E dem     (   H dem ) M S    h( x,  y, t) dxdy ,          (2)
                                                         0
                                                                          S
            де    – магнетна проникність вакууму;  Н  – вектор напруженості зовнішнього маг-
                  0
                                
            нетного  поля;  Н     dem   –  вектор  поля  розмагнечення,  S  –  проекція  доменної  стінки
                                                                                         
             h (x ,  , y  ) t  на площину хОу. У найпростішому випадку доданок  Н         dem  пропорційний до
            повної намагнеченості                           
                                                         k M
                                                H           s     h( x,  y, t) dxdy,                       (3)
                                                  dem
                                                           V    S
            де k  – коефіцієнт, що враховує доменну структуру та форму феромагнетного зразка;
            V  – його об’єм.
                  Баланс  між  енергією  магнетокристалічної  анізотропії  та  обмінною  енергією
            визначає ширину доменної стінки та її поверхневу енергію. Для опису енергії 90°-
            ної доменної стінки, зумовленої балансом, отримали

                                                                            2
                                             E DW    DW   1  h x y                                       (4)
                                                                    ( , , ) t dxdy .
                                                         S
            Тут    DW    AK  – поверхнева енергія 90°-ної доменної стінки;  A – константа об-
                               0
            мінної взаємодії,  K  – константа анізотропії.
                                    0
                  Феромагнетним  матеріалам  притаманні  різні  джерела  неоднорідностей,  що  є
            визначальними для пояснення флуктуацій стрибків Баркгаузена (СБ). Можна виді-
            лити декілька типів неоднорідностей, що складають значний внесок у енергію роз-
            упорядкування.  Зокрема,  у  кристалах  такі  неоднорідності  спричинені  вакансіями,
            дислокаціями,  немагнетними  домішками,  котрі  є  центрами  закріплення  90°-ної
            доменної стінки під час її руху у матеріалі.
                  У більшості випадків рух  90°-ної доменної стінки відбувається за умов силь-
            ного демпфування, а рівняння руху матиме вигляд
                                                  h x y          E h x y t
                                                                   ( ( , , ))
                                                   ( , , ) t
                                                                            ,                               (5)
                                                      t            h x y
                                                                     ( , , ) t
            де   – коефіцієнт в’язкості, визначається швидкістю розсіювання, нехтуючи інер-
            ційними  ефектами          1;  h r    ,t
                                                     –  функціонал  повної  енергії  досліджуваного
                                              E
            матеріалу.
                  Застосувавши вираз (5), рівняння руху доменної стінки запишемо в вигляді
                                 h x y        HM     kh     2 h x y        ( , , ) h ,                  (6)
                                   ( , , ) t
                                                                      ( , , ) t  
                                                                                   x y
                                      t       0     s         dw
                                                           
            де k    2 kM    2  /V , h   h ( , , )x y t dxdy ,  ( , , ) h  – силове поле закріплення.
                      
                                                              x y
                        0   s
                                         S
                  З метою чисельного розв’язання (6) дискретизуємо поверхню 90°-ної доменної
            стінки, розбиваючи  її  на  N  однакових  елементів,  та  за рух  доменної  стінки  прий-
            маємо рух у випадковому полі закріплень однієї усередненої точки. Припускаємо,
   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13