Page 35 - Microsoft Word - Soviak_PhD_Thesis_Version_fin

35

фрактографічних досліджень поверхонь зламу та їх поперечних перерізів свідчить

про переважне поширення тріщин уздовж меж зерен або міжфазних меж [58, 123].

Зокрема, встановлено, що сталі з аустенітно-мартенситною структурою

схильні до крихкого розтріскування після наводнювання (рис. 1.5а) [98, 113], що

пов’язують із декогезією, зумовленою воднем, на межі між матрицею та

включеннями сульфіду мангану (MnS), які є поширеними неметалевими

включеннями в трубних сталях (рис. 1.5б) [79, 81].

На сьогодні механізм декогезії, зумовленої воднем (HEDE), переважно
використовують для пояснення крихкого руйнування під дією водню вздовж

міжзеренних або міжфазних меж. Водночас його застосування для пояснення

водневого окрихчення трубних сталей є обмеженим, оскільки для них у

більшості випадків характерне трансзеренне руйнування з вираженими ознаками

пластичної деформації поверхні зламу. Це свідчить, що в трубних сталях

механізм HEDE може реалізовуватися одночасно з іншими механізмами ВО,

зокрема HELP, AIDE або HESIV, а їхній внесок визначається мікроструктурою

матеріалу, НДС, концентрацією водню та умовами навантаження.

1.4 Експериментальні методи досліджень дії водню на деформований

матеріал

Механічні випробування. Випробування на розтяг за сталої швидкості

деформування є одним із найпоширеніших методів оцінювання схильності

трубних сталей до ВО [14, 99]. Дослідження виконують як на попередньо

наводнених зразках, так і на зразках, які наводнюють безпосередньо під час

випробувань у водневовмісному середовищі (рис. 1.6 а, б). Такий підхід дає

змогу оцінити вплив як попередньо накопиченого, так і дифузії водню на

механічну поведінку матеріалу.