Page 224 - Кулик В.В.

224

Рисунок – 4.35. Залежність ударної в’язкості руйнування сталі Н5

(табл. 4.6 і табл. 4.7) після нормалізації (Н) та різних температур відпуску

0
визначеної за кімнатної (♦) та низької (◊) (-40 С) температур

Таким чином, при мікролегуванні ванадієм і азотом для досягнення

підвищених механічних характеристик температури аустенізації і відпуску

необхідно підвищити до 950 ºС і 550 ºС, відповідно, порівняно зі

стандартною сталлю, коли за оптимального вмісту [V‧N]‧10 4 = 22,1

отримуємо при пониженому вмісті вуглецю вищу міцність (рис. 4.31а, б) та

опір крихкому руйнуванню (рис. 4.33) [439].

Аналіз мікроструктури сталей варіантів Н1, Н4 і Н5 після оптимальних

режимів аустенізації і відпуску свідчить (рис. 4.36), що у всіх випадках вона

перлітно-феритна, де ферит розташований у вигляді розірваної сітки навколо

перлітних колоній. Видно (рис. 4.36a проти 4.36б, в), що сумарний вплив
ванадію і азоту зумовлює (крім дисперсійного зміцнення) суттєве

подрібнення елементів структури внаслідок уповільнення коагуляції при
нагріванні та збільшення перлітної складової. Таке легування впливає також

на морфологію перліту (рис. 4.36г проти 4.36д, е): зменшується віддаль між