Page 27 - Dys

27

течії, температура, корозійно-активна мікрофлора, природа металу, стан його

поверхні та напружений стан тощо [1, 2, 6, 15–23]. Корозійна агресивність

середовища визначається фізико-хімічними властивостями системи фаз, їх

складом, кількісним співвідношенням, наявністю розчинених газів, суттєво

залежить від умов розроблення та експлуатації родовищ, типу свердловини,

способу видобування, температури, тиску, швидкості руху середовища тощо.

Визначальний вплив на корозійну активність середовища мають розчинені O 2,

CO 2 та H 2S (рис. 1.1) [10].

а б
Рисунок 1.1 – Корозійні ураження штанг за впливу CO 2 (а) та H 2S (б) [10].

В умовах інтенсивного нафтовидобування утворюється емульсійна

система типу нафта у воді (сильнообводнені свердловини) або вода в нафті

(слабообводнені свердловини), яка може розшаровуватися на дві фази.

Корозію спричиняє водна фаза. Пластові води нафтових родовищ –

високомінералізовані розчини солей [16], які, однак, за відсутності у них

розчинених газів H 2S, CO 2 або O 2 несуттєво впливають на корозію сталі, а у

присутності – корозійна активність середовища суттєво зростає. Для

прогнозування швидкості корозії сталі у свердловині оцінюють рН водного

середовища: висока за рН < 5,5 незалежно від обводненості, а за рН > 6,6

невелика, навіть якщо вміст води становить 95%. Значення рН впливає не

тільки на агресивність середовища, але й на захисні властивості плівок

продуктів корозії, насамперед, феруму карбонату [24]: розчинність карбонату