Page 238 - Microsoft Word - Дисертація.docx

238

Зародження пітинга відбувається в місцях дефектів пасивної

плівки (подряпини, розриви) або її слабких місцях (якщо має місце

неоднорідність сплаву) при досягненні певного потенціалу - потенціалу

пітингоутворення. Іони-активатори витісняють адсорбований на

поверхні кисень або при взаємодії руйнують захисну оксидну плівку.

Ріст пітинга – проходить за електрохімічним механізмом, внаслідок

інтенсивного розчинення пасивної оксидної плівки. Через активне

розчинення плівки відбувається посилення анодного процесу в самому

пітингові. Згодом, коли пітинг буде достатньо розширено, активаційне

зростання сповільнюється, починається дифузний режим зростання

пітинга. Іноді зростання пітинга припиняється і настає стадія

репасивації. Основною причиною репасивації вважають прийняттям

потенціалом поверхні негативних значень, в той же час пітинг з

дифузійним режимом зростання (стабільно зростаючий пітинг) не може

перейти в стадію репасивації [159].

Схильність до пітингової корозії визначається сукупністю

чинників таких як: природа металу або сплаву; температурою системи

(кількість пітингів із підвищенням температури зростає); станом

поверхні (добре відполірована поверхня більш стійка, ніж шорстка);

величиною Рh середовища (пітинги частіше виникають в кислих

середовищах); домішками в середовищі (наявністю іонів-активаторів).

Одним із напрямків, що інтенсивно розвиваються у галузі

дослідження пітингової корозії є математичне моделювання цього

процесу деградації матеріалу, в рамках якого розроблено велику

кількість моделей, які описують різні аспекти процесу [179-183].

Залежно від способу трактування природи цього явища розрізняють

детерміновані, стохастичні та змішані моделі [180-185].