Page 194 - Microsoft Word - Дисертація.docx
P. 194

194






















                                                                 Рис.  4.12.  Виділення  областей

                                                                 в’язкого  руйнування:  кількість

                                                                 зупинок  технологічного  процесу

                                                                 N=501,  Nвим=219  (а);  кількість

                                                                 зупинок  технологічного  процесу

                                                                 N=576,  Nвим=283(б);  діаграма

                                                                 співвідношення  площ  в’язкого

                                                                 руйнування (в)



                        Фрактографічні  особливості  руйнування  зразків  пов’язують  з


                  деградацією  сталі  і  впливом  водню  на  механізм  руйнування  (рис. 4.13)

                  [147,148].  Зокрема,  на  зламах  сталі  у  вихідному  стані  зона  витягування  з

                  характерними  слідами  зсуву  плавно  переходить  у  зону  в’язкого

                  підростання  тріщини  шляхом  зародження,  росту  та  злиття  мікропорожнин

                  внаслідок витягування перетинок між ними (рис. 4.13 а).  В  експлуатованій


                  сталі зона витягування у вершині вихідної утомної тріщини дуже вузька, а

                  в’язке статичне підростання тріщини траплялося лише у вигляді невеликих

                  острівців  вздовж  її  фронту.  Для  сталі  з  більшою  кількістю  зупинок

                  спонтанне поширення тріщини відбувалося за міжзеренним (рис. 4.13 д), а

                  з меншою – за змішаним крізь- та міжзеренним механізмами руйнування


                  (рис. 4.13 д).  Отже  в  сталі  після  більшої  кількості  зупинок,  домінувало
   189   190   191   192   193   194   195   196   197   198   199