Page 194 - Microsoft Word - Дисертація.docx
P. 194
194
Рис. 4.12. Виділення областей
в’язкого руйнування: кількість
зупинок технологічного процесу
N=501, Nвим=219 (а); кількість
зупинок технологічного процесу
N=576, Nвим=283(б); діаграма
співвідношення площ в’язкого
руйнування (в)
Фрактографічні особливості руйнування зразків пов’язують з
деградацією сталі і впливом водню на механізм руйнування (рис. 4.13)
[147,148]. Зокрема, на зламах сталі у вихідному стані зона витягування з
характерними слідами зсуву плавно переходить у зону в’язкого
підростання тріщини шляхом зародження, росту та злиття мікропорожнин
внаслідок витягування перетинок між ними (рис. 4.13 а). В експлуатованій
сталі зона витягування у вершині вихідної утомної тріщини дуже вузька, а
в’язке статичне підростання тріщини траплялося лише у вигляді невеликих
острівців вздовж її фронту. Для сталі з більшою кількістю зупинок
спонтанне поширення тріщини відбувалося за міжзеренним (рис. 4.13 д), а
з меншою – за змішаним крізь- та міжзеренним механізмами руйнування
(рис. 4.13 д). Отже в сталі після більшої кількості зупинок, домінувало