Page 29 - dysertaciyahembara
P. 29

Протягом  десятиліть  вчені  обговорювали  різні  моделі  ВД  і  досі  не

                  досягли  істинного  розуміння  явищ  ВД  таким  чином,  щоб  забезпечити

                  практичні моделі для промислового застосування. Впровадження методів

                  оцінки, контролю та запобігання процесам механічної деградації металів за

                  допомогою водню та ВД вимагає, щоб змінні, що стосуються застосування,

                  були включені до базової концепції, що визначає всі необхідні послідовні

                  етапи [28]. Це є необхідною передумовою розробки майбутньої практично

                  застосовної  промислової  і  прогностичної  моделі.  Така  модель  має

                  забезпечувати  критичну  оцінку  та  кількісну  оцінку  синергії  між

                  механізмами ВД та їх одночасного впливу на макромеханічні властивості


                  [25, 28, 49, 122].
                         Фактична  кінетика  деградації  матеріалу  внаслідок  наводнювання

                  матеріалу  під  час  експлуатації  та  активних  механізмів  ВД  залежить

                  насамперед  від  локального  напруженого  стану  та  концентрації  водню  в

                  місці  деградації,  тобто  у  вершині  тріщини.  Отже,  знання  та  детальне

                  вивчення [23-25, 39, 41, 50]:


                      реакцій виділення водню;

                      кінетики надходження водню;

                      швидкості проникнення через метал;

                      кінетики транспорту;

                      дифузійного/дислокаційного транспорту в решітці;

                      процесів перерозподілу та захоплення в ключових мікроструктурних

                        особливостях

                  відіграють фундаментальну роль у розумінні феномену ВД.



                         1.2. Двоїста дія та взаємодія механізмів водневої деградації у сталі





                         Результати,  отримані  в  комплексних  дослідженнях  ВД,  зазвичай
                  пов'язували з незалежною активністю однієї із запропонованих моделей ВД,




                                                                                                          29
   24   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34