Page 27 - dysertaciyahembara

Активація того чи іншого механізму ВД та ступінь його впливу на

процес руйнування насамперед обумовлені послідовними процесами на

мікро- та нанорівнях у зоні процесу руйнування перед вершиною тріщини.

До цих послідовних процесів належать також перенесення водню

дислокаціями та локальне досягнення критичної концентрації водню [28,

43]. Залежно від локальної концентрації водню кінетика цих процесів

відрізнятиметься. Перехідна дифузія та накопичення водню поблизу

вершини тріщини залежить від багатьох факторів, включаючи всі активні

механізми ВД, і, мабуть, є вирішальним фактором у розумінні механізмів

ВД для різних марок сталей [25, 28, 49].

У своїх недавніх дослідженнях активних механізмів ВД в об'ємно-

центрованому кубічному (bcc) залізі автори [82, 136] показали, що в тому

самому матеріалі можуть виникати і бути активними кілька механізмів ВД.

Моделі ВД являють собою різні моделі: спричинена воднем підвищена

локальна пластичність (HELP); спричинена воднем деформація, індукована

вакансіями (HESIV) [23, 42]; емісія дислокацій, індукована адсорбцією

(AIDE) [24] та воднева декогезія (HEDE) [36, 89, 137]. Ступінь активності та

домінування того чи іншого механізму ВД залежать від безлічі параметрів.

Основними параметрами є [69, 77, 79, 82]:

 граничні умови;

 концентрація водню поблизу вершини тріщини;

 дефекти гратки;

 початковий стан матеріалів;

 швидкість завантаження;

 хімічний потенціал водню;

 початковий розмір тріщини;

 ефективна ентальпія активації дифузії водню;

 температура;

 інтенсивність напружень.

27