Page 30 - Dycert_Havryluk
P. 30

30

               але  нерафіновані  олії  мають  слабку  окислювальну  стабільність  порівняно  з

               мінеральними оливами [94-96].

                     В процесі гідролізу олій в присутності лугів утворюються солі жирних кислот

               – мила, відомі, як інгібітори корозії сталей в нейтральних середовищах [5], низька

               розчинність  та  утворення  нерозчинних  солей  у  твердій  воді  ускладнюють  їх

               використання.

                      Автори [97, 98] припускають, що під час адсорбції солей жирних кислот із

               водного розчину полярна група взаємодіє із поверхнею металу, а вуглеводневий

               ланцюг  направлений  в  розчин.  За  даними  [99]  утворенню  щільно  упакованих,

               добре  орієнтованих  шарів  сприяє  дисперсійна  взаємодія  між  неполярними

               частинами  молекули,  яка  викликає  зміни  їх  упаковки  в  ході  полімолекулярної

               адсорбції.

                      Визначено  тип  поверхневої  плівки,  а  також  розміри  та  форму  молекул

               кислот:  пальмітинової,  лауринової,  міристинової  за  ізотермами  поверхневого


               тиску [56, 87, 91]. Збільшення поверхневого тиску при стисканні плівки створює
               суцільний мономолекулярний шар, в якому молекули щільно прилягають одна до


               одної. Дослідження показали, що речовини з однаковою функціональною групою,
               незалежно  від  довжини  радикалу,  мають  одинакові  значення  площі,  на  якій


               розміщений  1  моль  речовини.  Так,  для  жирних  кислот  площа,  яку  займає  одна
               молекула  дорівнює  0,205  нм .  Тому,  якщо  на  молекулу  ПАР  припадає  значно
                                                   2

               більша  площа,  тоді  її  вуглеводневий  радикал,  як  правило,  лежить  на  поверхні.
               Ленгмюр  вперше  встановив  факт  вертикального  орієнтування  вуглеводневих


               радикалів  в  суцільному  мономолекулярному  шарі,  що  дозволило  розрахувати

               товщину поверхневої плівки [44]. Товщина плівки відповідає товщині радикалу, і

               тому  можна  визначати  відстань  між  вуглецевими  атомами,  тобто  довжину,  яка

               приходиться  на  групу  СН2.  Ця  довжина  складає  0,143  нм.  Рентгенографічні

               дослідження показали значення 0,154 нм, що вказує на кореляцію результатів.

                      Автори [57, 99] досліджували адсорбцію солей ненасичених жирних кислот

               на поверхні алюмінію. Так, при тривалому зберіганні зразка алюмінію на повітрі

               збільшення кількості натрію олеату, незворотно зв’язаного з металом, зумовлено
   25   26   27   28   29   30   31   32   33   34   35