Page 33 - NYRKOVA_AREF

31

4. Вперше встановлено, що катодне відшарування поліуретанового та
епоксидного покривів від сталей Х70 та Х80, за потенціалу -1,45 В у 3 % NaCl за
о
температури 20 С залежить тільки від властивостей покривів та розчину. За
о
циклічної зміни температури (від 20 С до 50 С) катодне відшарування покривів від
о
сталі Х80 перебігає інтенсивніше, ніж від Х70, що підтверджується більшими
радіусами відшарування: 16,6 мм на Х70, 23,1 мм на Х80 – для поліуретанового
покриву, 17,5 мм на Х70, 23,4 мм на Х80 – для стрічкового, 8,5 мм на Х70,
9,3 мм на Х80 – для епоксидного. Така закономірність обумовлена особливостями
будови приповерхневого шару сталі, зокрема, зниженням потенціалу виділення
водню до -0,850 В порівняно зі сталлю Х70, для якої цей потенціал дорівнює
-0,950 В.
5. За результатами корозійно-механічних, фрактографічних та
електрохімічних досліджень доведено, що існує три області потенціалів, в яких
корозійне розтріскування сталі Х70 у модельному ґрунтовому електроліті
відбувається за різними механізмами. В області потенціалів, позитивніших -0,75 В,
корозійне розтріскування відбувається за механізмом локального анодного

розчинення. За потенціалів від -0,75 В до -1,05 В локальне анодне розчинення та
водневе окрихчення перебігають одночасно. За потенціалів від’ємніше, ніж -1,05 В
превалюючим механізмом корозійного розтріскування є водневе окрихчення. Зміна
механізму корозійного розтріскування в залежності від потенціалу підтверджена
зміною механічних властивостей, фрактографією поверхонь руйнування та
схильності до корозійного розтріскування, оціненої за коефіцієнтом K .
S
6. Експериментально доведено, що катодна поляризація за потенціалу -1,45 В,
призводить до швидшого відшарування штучно зістареного стрічкового покриву
порівняно з новим (радіуси відшарування відповідно становлять  26,9 мм та
 9,4 мм). Радіуси відшарування термореактивних покривів нового покоління у

різному стані при такому потенціалі мало відрізняються (21,9 для нового та
20,4 мм для штучно зістареного поліуретанового, 22,9 мм – для епоксидного в
обох станах). Зниження катодного потенціалу до рівня мінімального захисного
сприяє збереженню захисних властивостей полімерними покривами: новим і
зістареним стрічковим – в 9,4 і 26,9 разів, відповідно; новим гібрид-епоксидним –
в 3,3 рази, зістареним – в 1,7 разів; новим та зістареним поліуретановим – в
20 разів.
7. Вперше розроблено та впроваджено методику визначення потенційно
корозійно-небезпечних ділянок магістральних газопроводів в умовах катодного
захисту на основі аналізу даних проектної, виконавчої та експлуатаційної
документації і наземного технічного діагностування й лабораторних досліджень,
обчислення ймовірності корозійного розтріскування та ранжування ділянок за
ступенем потенційної корозійної небезпеки.
8. Оцінено ймовірність корозійного розтріскування на ділянках трьох
магістральних газопроводів України. Показано, що на ділянках, які визначені як
потенційно корозійно-небезпечні, виявлені відмови внаслідок корозійного
розтріскування. Підтверджено, що розроблена методика дає змогу досить точно
визначити ділянки підвищеної корозійної небезпеки.