Page 6 - ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
P. 6

6

                                             ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
               У  вступі  обґрунтовано  актуальність  завдання,  спрямованого  на  з’ясування
          впливу  легувальних  елементів  у  газотермічному  покритті  на  механізм  синтезу,
          абразивну зносостійкість та трибологічні характеристики ПЕО шарів для захисту
          від  зношування  елементів  устаткування  різного  призначення.  Визначено  мету
          досліджень та основні напрямки її досягнення, наукову новизну, а також практичну
          цінність отриманих результатів.

               Перший  розділ  присвячений  критичному  аналізу  літературних  джерел  за
          темою роботи. Зокрема, проаналізовано методи нанесення газотермічних покриттів,
          наведено  переваги  та  їх  недоліки.  Показано,  що  процес    плазмоелектролітного
          оксидування  уможливлює підвищення  фізико-механічних властивостей алюмінію
          та  його  сплавів  за  рахунок  формування  на  їх  поверхні  захисних  ПЕО  шарів.
          Проаналізовано  особливості  формування  таких  шарів  на  вентильних  металах  та
          методи дослідження їх функціональних властивостей. Зроблено висновок, що ПЕО
          шари,  синтезовані  на  алюмінієвих  сплавах,  характеризуються  високими  фізико-
          механічними  характеристиками  та  зносостійкістю.  Проте  недостатньо  вивчено
          механізм їх синтезу та властивості на легованих сплавах і газотермічних покриттях.
          На  основі  проведеного  аналізу  висловлено  гіпотезу,  що  синтез  ПЕО  шарів  на

          газотермічних  покриттях  або  сплавах  на  основі  алюмінію,  легованих  металами
          (наприклад  міддю,  нікелем)  може  привести  до  формування  композиційних  ПЕО
          шарів на основі оксиду алюмінію з нанорозмірними включеннями міді або нікелю.
          Розташовуючись у порах ПЕО шару, такі часточки могли б зменшувати поруватість
          та  підвищувати  зносостійкість.  Сформульовано  мету  та  основні  завдання
          дисертаційної роботи і визначено напрямки їх вирішення.

                 У другому розділі  описані методики синтезу  ПЕО шарів  та визначення їх
          фізико-механічних характеристик. ПЕО шари синтезували на алюмінієвих покрит-
          тях,  одержаних  методом  плазмового  або  електродугового  напилення,  та  на
          пресованих  зразках,  як  модельних  матеріалах  (табл.).  ЕДП  товщиною  500  мкм
          отримували  з  використанням  електрометалізатора  ФМІ-1  шляхом  розпилення
          алюмінієвих електродних дротів (СвА5 та Д16), а плазмові товщиною 500 мкм – на

          плазмотроні  “Київ-7”.  Пресовані  зразки  (  50х5  мм)  отримували  пресуванням
          сумішей  порошків  алюмінію  та  сплавів  Ni82Cr15B3,  90Cu10Al,    Ni  та  Cu  за
          питомого  тиску  400  МПа.  ПЕО  шари  формували  в  катодно-анодному  режимі
                                                          2
          імпульсним  струмом  густиною  20 А/дм   за  частоти  50  Гц  та  співвідношення
          катодного і анодного струмів І /I  = 1,0 у стандартному лужному електроліті (3 г/л
                                             к а
          KOH + 2 г/л Na SiO ). Тривалість синтезу ПЕО шарів – 2 год.
                           2
                                3
                 Мікротвердість  структурних  складових  ПЕО  шарів  виміряли  на  приладі
          ПМТ-3  за  навантаження  100  г.  Для  оцінювання  схильності  до  абразивного
          зношування використали зразки у вигляді пластин 40х30х6 мм; для тертя за умов
          граничного  мащення  –  циліндричні  зразки    42х10  мм.  Випробування  при
          осциляційному  терті  (плоскої  поверхні  горизонтально  розміщеного  плоского
          зразка контртілом) на повітрі та в 3%-ій водній емульсії з емульсолу Hydroway
          проводили  на  установці  WAZAU  типу  SVT.  Контртілом  слугувала  сталева
   1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11