Page 8 - НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
P. 8
6
Зразки ЗОР готували змішуванням у відповідних пропорціях концентрату з
водою твердістю 7 мг-екв/л, яку готували розчиненням 600 мг магнію сульфату
(семиводного) та 124 мг кальцію хлориду (безводного) в 1 л води дистильованої.
Відповідно до ГОСТ 6243-75 визначали фізико-хімічні характеристики ЗОР
(зовнішній вигляд, рН, агрегатну стабільність, густину).
Для корозійних досліджень сталей 38ХНЗМФА, 12Х18АГ18Ш слугували: для
гравіметричних – пластини розміром 40х10х2 мм; поляризаційних – циліндри
діаметром 11,3мм, запресовані у фторопласт.
Швидкість корозії розраховували за формулою: K m = Δm/ (S∙τ), г/(м ∙год), де
2
2
Δm - зменшення маси зразка після зняття продуктів корозії, г; S – площа зразка, м ; τ
– час випробувань, год. Перерахунок на глибину корозії здійснювали за формулою:
П=(К m/γ)∙10 мм/рік, де К m – швидкість корозії, г/м ∙год; γ - густина металу, г/см .
-3
2
3
-3
Для сталі: П=(К m∙8,76/7,86)∙10 , мм/рік. Ступінь захисту (Z) сталі від корозії за
допомогою ЗОР визначали за формулою: Z = ((K в – K зор) / K в )∙100%, де K в –
швидкість корозії у воді; K зор – швидкість корозії у ЗОР.
Електрохімічні характеристики (потенціал корозії E cor, густину струму корозії
i cor, константи Тафеля катодної b к та анодної b a реакцій) визначали із
потенціодинамічних поляризаційних кривих, які одержували за допомогою
потенціостата EG&INSTRUMETS Model № 362 за швидкості розгортки потенціалу
10 мВ/хв. Для електрохімічних досліджень використовували стандартну
триелектродну електрохімічну комірку з хлоридсрібним електродом порівняння,
який підводили до досліджуваного електроду за допомогою електролітичного містка
та капіляра Ґабера-Луггіна , а також з допоміжним платиновим електродом.
ІЧ-спектри отримували на спектрофотометрі Спекорд-М80 (Карл Цейс)
методом “роздавленої краплі”. При дослідженні в першу чергу приймали до уваги
-1
інтенсивність ліній поглинання (см ), які пов’язані з функціональними групами: –
CH 2–: 2930-2960, 2860-2890, 1455-1465; –CH=CH-: 3010 (естерна >С=О: 1715;
спиртова С–О– :1035-1040, 1075-1110; спиртова –ОН: 3300-3310, 3350-3360;
кислотна –С=О : 1405; амінна –N–H : 1570-1600, 3160-3190).
Адсорбційні властивості ЗОР вивчали вимірюванням крайового кута
змочування (метод проектування краплі) та визначенням поверхневого натягу
(метод відриву кільця). Для побудови ізотерми адсорбції Г= f(C) визначали дотичні
до ізотерми поверхневого натягу σ=f(C). Встановивши Г ∞ розрахували площу,
довжину молекули, а також ємність моношару активного компоненту ЗОР на
поверхні сталі.
Термодинамічну роботу під час адгезії, що визначається як робота розриву
міжфазного поверхневого шару і характеризує зменшення вільної поверхневої
енергії металу, розраховували за рівнянням Дюпре-Юнга:
W а = σ р∙(1 + cosθ),
де σ р – поверхневий натяг розчину, Н/м;
cos θ – косинус крайового кута змочування.
Комплексний термічний опір зразків ЗОР (термогравіметричний ТГ,
диференційні: термогравіметричний ДТГ та термічний аналіз ДТА) вивчали на
дериватографі Q-1500D системи “Паулік - Паулік – Ердей”.