Page 87 - УДК
P. 87

87

               традиційних  матеріалів,  швидкість  РВТ  в  Cu-Zn-Al  сплаві  зростає  із

               підвищенням асиметрії циклу навантаження за однакових значень розмаху КІН,

               зокрема більш ніж у 5 разів із збільшенням R від 0,1 до 0,5.

                      Виявлено, що швидкість РВТ найменша в стабільній (не трансформованій)

               мікроструктурі,  особливо  в  стабільному  аустеніті  і  найвища  в  нестабільній

               (трансформованій)  мікроструктурі,  зокрема  з  оборотним  перетворенням  у

               мартенсит  [172].  Проте  діаграми  втомного  руйнування  для  NiTi  сплаву  при

               R < 0,1 із змішаною фазою (60 °С) і для термічного мартенситу (87 °С) майже

               співпадають [173].

                      Експериментально  досліджено  вплив  мікроструктури,  температури  та

               псевдопружності на РВТ в сплаві нітинолу 55Ni-45Ti  між 120°С                      та ⫺196 °C

               [174]. Для мартенситної структури опір втомному росту тріщини посилювався із

               зменшенням температури, зокрема пороговий КІН ΔK th  зростає з 3 МПа√м при

               -65°С до 5 МПа√м при -196°С. Найбільша швидкість РВТ в псевдопружному


               аустеніті  порівняно  із  мартенситом  і  порівняно  із  стабільним  аустенітом  на
               припороговій ділянці діаграми втомного руйнування.


                      Швидкість РВТ в СПФ, як і для традиційних металічних сплавів описують
               залежно від розмаху КІН. Діаграма втомного  руйнування загалом складається із


               двох  ділянок:  припорогова  та  середньоамплітудна.  Експериментальні  дані  на
               середньоамплітудній  ділянці,  як  правило  апроксимують  відомим  рівнянням


               Періса. Показник n рівняння майже не чутливий до зміни коефіцієнта асиметрії

               циклу навантаження (R = 0,1  0,7), товщини зразка (1 – 13 мм) та його форми

               (плоский круглий чи трубчастий) [175].

                      Вязкість  руйнування  нітинолу  за  квазістатичного  навантаження  має

               тенденцію  до  збільшення  при  переході  від  термічного  мартенситу  до

               псевдопружного аустеніту  і може бути описана єдиною залежністю від різниці

               температур ΔT = (A f – T test)°C  [159].

                      Беручи до уваги певну кількість робіт присвячених впливу тих чи інших

               чинників  на  поширення  втомних  тріщин  в  нітинолі,  треба  зазначити,  що  в

               літературі відсутні дані стосовно впливу навантаження змінною амплітудою на
   82   83   84   85   86   87   88   89   90   91   92