Page 46 - Dys_Usov 2021

46

Рисунок 2.1 – Схема підключення приладу Ф4103-М1 для виміру

питомого опору ґрунту: 1 – вимірювач опору Ф4103-М1;

2 – лінії підключення сталевих електродів;

3 – сталеві електроди живлення;

4 – природній ґрунт.

В основі принципу роботи вимірювача лежить компенсаційний метод

вимірювання з використанням допоміжного заземлення і потенційного

електрода. Для роботи з пристроєм використовуються допоміжні штирі
заземлення діаметром не менш 5 мм, які встановлюються у ґрунт на глибину

не менш 500 мм. При пропусканні через електроди живлення струму в
середовище виникає електричне поле. Між приймальними електродами

вимірюють різницю потенціалів, а в колі живлення струм.
Вимір питомого опору ґрунту найчастіше проводять за допомогою

методу Веннера - чотирьохелектродною установкою, чотири стрижні які

встановлюють на визначеній ділянці ґрунту по прямій лінії, на відстані «а»

один від одногою, на глибину не більше 1/20 відстані а, при цьому способі

відстань між електродами однакова і дорівнює подвоєній глибині на якій

визначають електроопір [29, 30, 62]. Коефіцієнт установки Веннера

визначають:

* *
*
К =2 π a=6,28 a
у
К – коефіцієнт установки, який залежить від відстані між електродами
у
і місця їх розташування – на поверхні чи всередині середовища.