Page 4 - дисертація Головчук

4

Водночас за використання дроту більшого діаметра в покриттях

(аустеніт карбідного класу) із ПД 250Х21ВФГС виявили протилежну

тенденцію впливу товщини ламелей на мікротвердість Це зумовлено фазовим

складом цих покриттів, зокрема, значною кількістю залишкового аустеніту в

них, якому властива нижча мікротвердість, ніж високовуглецевому

мартенситу. З дрібних краплин, що формувалися під час розпилювання ПД

меншого діаметра, вигоряло значно більше вуглецю, а отже і вміст аустеніту у

ламелях покриття був нижчим, а мартенситу - вищим.

Адгезія покриттів (та мартенситного з включеннями боридів) із

ПД 50ХН2Р5ГС та ПД 250Х21ВФГС (особливо за використання ПД більшого

діаметра) дещо зменшувалася зі зростанням товщини ламелей у структурі

покриттів. Це зумовлено виникненням напружень розтягу, під впливом яких у

напилених покриттях виникали поодинокі мікротріщини чи їх мережа, що

суттєво знижувало адгезію покриттів до сталевої основи. Для покриття

(мартенситного класу) із ПД 50Х6Г2МС виявили обернену закономірність.

Адгезія покриття (мартенситного класу) до сталевої основи зростала зі

збільшенням діаметра ПД та товщини ламелей у його структурі. Це пояснили

більшою тепловою енергією краплин, меншим вигорянням вуглецю із них та

формуванням покриттів із матричною фазою високовуглецевого мартенситу.

Що більше вуглецю у мартенситі, та менший коефіцієнт термічного

розширення покриття, що зумовлює менші залишкові напруження розтягу в

ньому.

Абразивна зносостійкість покриттів (устеніт карбідного класу ),

напилених з ПД 250Х21ВФГС (особливо більшого діаметра), зменшується зі

збільшенням товщини ламелей у їх структурі. Такий результат пояснили

більшою кількістю залишкового аустеніту у покритті, який має меншу

мікротвердість, ніж мартенсит. Із менших за діаметром краплин вигоряє

більше вуглецю, ніж із більших. Тому в покритті, напиленому ПД діаметром

1,6 мм, вуглецю менше, ніж у покритті з ПД діаметром 2,4 мм, а отже, і менше

залишкового аустеніту.