Page 105 - Dys
P. 105
105
напружень до 88 МПа в нафтових свердловинах з некорозійними продуктами,
або до 59 МПа – з середньоагресивними корозійними продуктами (за
наявності у них сірководню).
Встановили, що обом станам сталі властива типова для нормалізованих
низьковуглецевих сталей такого класу структура з чітко окресленими межами
зерен з поліедричною морфологією (рис. 4.2). Середній розмір зерна фериту
для вихідного стану (метал головки штанги) був дещо більший, ніж для
експлуатованого (85 та 65 мкм, відповідно), що могло бути наслідком
рекристалізації деформованого металу. Очевидно, на це вплинуло
високотемпературне висаджування головки. Сталі робочої частини штанги
властивий менший розмір зерна, що слід розглядати як позитивний чинник,
особливо з огляду на її втомну міцність [194]. Це означає, що якщо прийняти
сталь головки для порівняння як метал у вихідному стані, то потенційно гірші
властивості сталі тіла штанги можна пов’язувати саме з експлуатаційною
деградацією матеріалу.
Слід також відзначити, що схильність до травлення меж зерен у
структурі експлуатованого металу була істотно вищою, ніж сталі у вихідному
стані, що є ознакою більшої густини дефектів вздовж меж зерен. Крім того, у
структурі експлуатованої сталі виявили велику кількість пор, а подекуди
навіть їх ланцюжків вздовж меж зерен. Їх вважали структурною ознакою
експлуатаційної деградації (пошкодженості) сталі під час тривалої
експлуатації у технологічному процесі видобутку нафти. Таким чином, сталь
робочої частини штанги мала перевагу порівняно зі сталлю головки, оскільки
була позбавлена рекристалізаційного росту зерен, однак під час тривалої
експлуатації зазнала міжзеренної пошкодженості.
Таким чином, металу головки властива більш грубозерниста структура, а
тілу штанги – явно виражена пошкодженість. На цій основі у роботі прийняли,
що експлуатаційна деградація металу стосувалася лише найбільш навантаженої
робочої частини штанги. А метал головки штанги, в якій експлуатаційні
напруження були вдвічі меншими, – за метал умовно у вихідному стані.
