Page 21 - дисертація Головчук

21

Об’єкт дослідження: зносостійкі та корозійнотривкі ЕДП з ПД

систем Fe–Cr–C та Fe–Cr–B різного діаметра.

Предмет дослідження: структурно-фазовий стан, фізико-механічні

характеристики, зносостійкість та корозійна ЕДП з ПД систем Fe–Cr–C та

Fe–Cr–B на сталях.

Методи дослідження: сканівна електронна та оптична мікроскопія, скретч-

метод, рентгенівський фазовий та рентгенівський мікроспектральний аналізи,

потенціодинамічна вольтамперометрія, абразивне та газоабразивне

зношування, трибологічні випробування.

Наукова новизна одержаних результатів:

1. Вперше встановлено, що вміст міжламелярних оксидів у структурі ЕДП

зростає на 40…100 % зі збільшенням діаметра ПД (від 1,6 до 2,4 мм) та

дистанції розпилювання (від 80 до 120 мм). Це зумовлено більшим об’ємом

порожнин між частинками шихти у ПД більшого діаметра, які заповнені

повітрям та інтенсифікують окиснення краплин розплаву всередині ПД під час

розпилювання покриттів, а також більшою тривалістю перебування краплин,

що формують покриття, у повітряному струмені.

2. Вперше виявлено, що зі збільшенням діаметра ПД та товщини ламелей

у структурі покриттів з ПД їх мікротвердість зростає, що зумовлює

підвищення їх абразивної і газоабразивної зносостійкості у 1,5-2 рази.

Зростання мікротвердості зумовлено меншим випаровуванням та вигоранням

елементів легування з краплин, що формують покриття.

3. Вперше встановлено, що зі збільшенням товщини ламелей у покриттях

з аустенітно-карбідною (з ПД 250Х21ВФГС) та мартенситною з включенями

боридів (з ПД 50ХН2Р5ГС) структурами їх адгезія до сталевої основи дещо

зменшується, що зумовлено виникненням залишкових напружень розтягу, які

спричиняють зародження мікротріщин або їх мережі. Водночас адгезія

покриттів з мартенситною структурою (із ПД 50Х6Г2МС) до сталі зростає, що

викликано більшим вмістом вуглецю у товстіших ламелях і формуванням в