Page 30 - Microsoft Word - Дисертація_Винар_end

30

Предмет дослідження – корозійно-електрохімічні закономірності

трибокорозії металів за дії водневого чинника.

Методи дослідження – трибокорозійні, електрохімічні та гравіметричні

дослідження, склерометрія, профілометрія, наноіндентування, двокрокова

фазозсувна інтерферометрія, рентгеноструктурний аналіз; оптична та

сканівна електронна мікроскопія в поєднанні з енергодисперсійним

рентгеноспектральним мікроаналізом та системою аналізу картин дифракції

відбитих електронів; метод скінченних елементів.

Наукова новизна отриманих результатів.

Розвинуто наукові основи трибокорозії сталей, сплавів та чистих

металів, що враховують їх наводнювання в процесі корозії і показано підходи

до вибору методів підвищення опірності зношуванню.

 Розроблено та науково обгрунтовано новий метод оцінювання

швидкості утворення і руйнування вторинних структур в умовах
трибокорозії та прогнозування механізмів руйнування металів, який

ґрунтується на співставленні потенціалів корозії, трибокорозії та
свіжооновленовленої поверхні. Вперше встановлено емпіричний зв’язок

між втратою маси сплаву Д16Т та струмом поляризації за потенціалу корозії

під час корозійно-механічноого зношування, що покладено в основу методу

оперативного визначення ступеня пошкодження металів, що пасивуються,

при трибокорозії.

В роботі вперше:

 Встановлено, що катодна поляризація, залежно від величини,

двозначно впливає на руйнування сплаву Д16Т за трибокорозії: за

поляризації в межах потенціалів корозії і свіжооновленої поверхні

гальмується корозія та корозійно-механічне зношування, зі зміщенням

потенціалу у від’ємніший бік − інтенсифікуються трибокорозійні процеси

через приповерхневе підлужнення середовища внаслідок водневої

деполяризації.