Page 20 - Дисертація_Сободош_Наталія_Йосипівна

20

ВСТУП

Актуальність роботи. Алюмінієві сплави посідають чільне місце серед

конструкційних матеріалів завдяки унікальному поєднанню малої питомої

ваги, високих механічних характеристик, відмінної придатності до обробки та

достатньої корозійної стійкості в деяких середовищах. Вони широко

застосовуються в авіа- та ракетобудуванні, транспортному машинобудуванні,

суднобудуванні, енергетиці, а також у хімічній та нафтовидобувній

промисловості. Водночас більшість промислових алюмінієвих сплавів,

зокрема сплави системи Al–Cu–Mg, характеризуються гетерогенною

мікроструктурою та наявністю інтерметалідних фаз, що зумовлює їх

підвищену чутливість до локальних форм корозії в агресивних

хлоридовмісних середовищах.

Особливої актуальності проблема корозійного руйнування алюмінієвих

сплавів набуває за умов одночасної дії корозивного середовища та механічних

навантажень, що реалізується в процесах трибокорозії. У таких умовах
відбувається циклічне руйнування й відновлення пасивної оксидної плівки

сплаву в середовищі, що призводить до прискореного його зношування,
зниження механічної міцності та скорочення ресурсу конструкцій. Традиційні

методи захисту, зокрема нанесення покриттів або анодне оксидування, не
завжди є ефективними в умовах інтенсивного тертя або змінних навантажень,

а також можуть бути технологічно складними або економічно затратними.

Одним із найбільш простих, технологічно доступних і економічно

доцільних способів зменшення корозійних і корозійно-механічних втрат є

застосування інгібіторів корозії. Водночас значна частина ефективних

інгібіторів, зокрема хроматні сполуки, характеризуються токсичністю та

екологічною небезпекою, що суттєво обмежує їх використання відповідно до

сучасних екологічних норм і вимог сталого розвитку. У зв’язку з цим

актуальним науково-технічним завданням є розроблення екологічно