Page 24 - Microsoft Word - Дисертація.docx

24

спостерігати одночасно велику площу поверхні і отримати уявлення про

загальну будову металу і про наявність в ньому певних дефектів. На

відміну від мікроскопічного дослідження макроскопічний аналіз не

визначає деталей будови і часто є попереднім, але не остаточним видом

дослідження. Характеризуючи багато особливостей будови, макроаналіз

дозволяє вибрати ті ділянки, які вимагають подальшого мікроскопічного

дослідження.

За допомогою макроаналізу можна визначити: порушення

суцільності металу: усадкову рихлість, газові бульбашки і раковини,

порожнечі, що утворилися в литому металі, тріщини, що виникли за

гарячої механічної або термічної обробки, флокени, дефекти зварювання (у

вигляді непровару, газових бульбашок, пустот); дендритну будову і зону

транскристалізації в литому металі; хімічну неоднорідність сплаву

(ліквацію); неоднорідність будови сплаву, викликану обробкою тиском:

полосчатість, а також лінії ковзання (зрушень) в наклепаному металі;

неоднорідність, створену термічною або хіміко-термічною обробкою [4-

5,16].

Поверхню, що підлягає макроаналізу, вивчають безпосередньо (по

виду зламу) або шліфують і піддають травленню спеціально

підготовленими реактивами. Підготовлений зразок називають

макрошліфом. Велике значення для успішного виконання макроаналізу

має правильний вибір найбільш характерного для досліджуваної деталі

перетину або зламу та його коректна підготовка, яка дозволить виділити

більшість структурних складових.

Способи макроаналізу різняться в залежності від складу сплаву і

завдань, поставлених в дослідженні. Для виявлення дефектів, що

порушують суцільність металу, флокенів, будови литої сталі, волокон

катаної сталі застосовують реактиви як глибокого, так і поверхневого